Формула Радбруха: сучасні інтерпретації

Нещодавно у Верховному Суді відбувся круглий стіл «Формула Радбруха: теоретичний конструкт чи практичний інструмент у пошуках справедливості» в рамках Днів науки Національного університету «Києво-Могилянська академія» у співпраці з Верховним Судом та за сприяння Програми підтримки ОБСЄ для України. З інформацією ВС про круглий стіл, про виступи учасників дискусії можна ознайомитися за цим посиланням.

Обговорення суддями, науковцями, правниками важливої проблеми, якою є застосування у судовій діяльності світоглядної правничої формули Густава Радбруха, щодо співвідношення закону і права, є актуальним сьогодні й залишатиметься актуальним упродовж значного періоду щодо визначеності національної правової системи як такої, що відповідає вимогам правової держави та всезагальному для демократій принципу верховенства права.

Дискусія на круглому столі велась у межах двох тематичних панелей: 1) «Критерії визначення “кричущої несправедливості”» ( модератор завідувач кафедри загальнотеоретичного правознавства та публічного права факультету правничих наук НаУКМА, д. ю. н., професор, академік НАПрН України Анатолій Заєць., співмодератор старша викладачка кафедри загальнотеоретичного правознавства та публічного права факультету правничих наук НаУКМА, к. ю. н. Юлія Матвєєва); 2) «Справедливість у судовій практиці» ( модератор, т. в. о. керівника Апарату Верховного Суду, д. ю. н. Расім Бабанли).

У своєму вступному слові Секретар Великої Палати ВС д. ю. н., професор, член-кореспондент Національної академії правових України Сергій Погрібний зазначив про еволюцію поглядів видатного німецького філософа права Густава Радбруха на право і закон та навів приклад застосування Великою Палатою ВС у постанові від 19 лютого 2026 року у справі № 240/7215/24 вперше у своїй практиці формули Радбруха - його тріада (справедливість, доцільність, правова визначеність) використана як безпосередній інструмент оцінки законодавчого рішення.

Висловлена у виступі С.Погрібного, позиція щодо того, що судді не можуть замінити законодавця не може не поділятися усіма, хто розуміється в основоположних принципах поділу влади. Але й застереження про те, що право, яке зрікається справедливості, перестає бути правом, а справедливість, яка зрікається права, перестає бути справедливістю торує шлях до нової дискусії, яка стосується розуміння права і розуміння справедливості. Адже справедливість є неодмінною складовою права, а право покликане утверджувати справедливість. Ось чому справедливість за жодних обставин не може зректися права. Водночас закон без справедливості втрачає ознаки права, що власне відповідає змісту формули Густава Радбруха.

У контексті обговорення проблеми щодо критеріїв визначення "кричущої несправедливості" заслуговує на увагу висловлена професором кафедри прав людини та юридичної методології Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, д. ю. н., членом-кореспондентом НАПрН України Сергієм Максимовим думка про те, що формула Радбруха застосовується не до будь-якої несправедливості, а лише до найвищого її ступеня, коли закон втрачає якість права і стає свавіллям., критерієм такої крайньої несправедливості слугують право на життя та право на особисту недоторканність – права, від яких держава не може відступити навіть у надзвичайних ситуаціях.

Проте залишилось питання - відсутність справедливості у законі, який здійснює регулювання відносин у певній сфері людської діяльності, дозволяє дійти висновку про відповідність такого закону праву, про його правову природу? Чи може несправедливий закон застосовуватися судом для вирішення спору і досягнення мети правосуддя? Дискусія з цього приводу може бути продовженою та є важливою для упровадження верховенства права.

Суддя ВП ВС, д. ю. н., професор, член-кореспондент НАПрН України Віталій Уркевич у межах виступу «Верховенство права проти формалізму у практиці ВП ВС» зазначив, що спори, які надходять на розгляд Верховного Суду, переважно потребують складного балансування між нормою права, її тлумаченням і конкретними життєвими обставинами. В. Уркевич зауважив, що Верховний Суд у кожній справі відшукує баланс між формалізмом і верховенством права задля справедливого вирішення спору. Водночас він звернув увагу на відсутність універсальних критеріїв оцінки «нестерпної несправедливості» у цивільних і господарських спорах. За його словами, питання допустимих меж відступу від буквального тлумачення закону значною мірою залежить від внутрішнього переконання судді, сформованого на підставі його професійного досвіду з урахуванням усіх обставин справи.

Отже, такий підхід, про що йшлося у виступі Віталія Уркевича, стосується формування правової культури судді, його власного розуміння права, справедливості та особистих можливостей, спроможності тлумачення закону відповідно до вимог справедливості, доцільності, правової визначеності.

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді, к. ю. н., доцент Альберт Єзеров у своєму виступі розкрив питання щодо актуальності формули Радбруха для захисту соціальних прав. На його думку, ця концепція пов’язана з відновленням соціальної справедливості та може слугувати інструментом для подолання ситуацій, коли формальне застосування закону призводить до очевидно несправедливих результатів.

Важко не погодитися з тим, що у сучасних правових системах формула Радбруха трансформувалася у складні правові механізми, які стосуються: застосування принципу верховенства права та прямої дії Конституції; практики Європейського суду з прав людини; концепції якості закону; відмови від надмірного формалізму у правозастосуванні.

Зрештою, висловлені усіма учасниками дискусії під час круглого столу стосовно формули Густава Радбруха, яка має усі ознаки не лише філософсько-правової концепції, але й містить потужний механізм правозастосування, залишають місце для подальшої дискусії.

Не усі аспекти єдності у праві справедливості, доцільності, правової визначеності (правової певності), на чому акцентував увагу Густав Радбрух стали предметом обговорення.

Зокрема, поза увагою залишився такий контекст цієї формули як правова безпека, де право розглядається як незамінний інструмент утвердження безпеки для кожного, хто потребує захисту, у тому числі - від неправових законів, які виходять від держави. Відтак, дискусія може бути продовженою та матиме не лише загальнотеоретичне значення, але й прикладне, що так важливо насамперед для здійснення правосуддя.