Кримінальна юстиція і судова реформа: шлях до ефективності
Завершення судової реформи є важливим завданням і його вирішення неможливе без вирішення існуючих проблем кримінальної юстиції. Тут поєднуються усі вектори діяльності правоохоронних органів, насамперед органів досудового розслідування, прокуратури та, звісно, діяльності суду. Ось у такому взаємозв’язку варто розглядати проблему організаційно-правових основ діяльності кримінальної юстиції – без якісної роботи органів досудового розслідування, без ефективної процесуальної діяльності прокуратури не варто розглядати досяжним завдання ефективності судової діяльності. Відсутність обґрунтованої державної політики комплексного вирішення усіх питань, що належать до організації та діяльності кримінальної юстиції призводить до вибіркових рішень і дій, які не узгоджуються між собою ні у часі, ні за місцем, ні за кількісним та якісним кадровим складом.
Саме такі акценти були розставлені під час проведення на завершенні минулого року чергового форуму науковців і практиків - Міжнародної науково-практичної конференції «Як забезпечити правопорядок в Україні? Проблеми ефективності кримінальної юстиції. V Київський полілог». Що нового у висновках фахівців? Нехай вибачають науковці, практики та судді, з повагою до думок яких необхідно поставитися, але зрештою – усі озвучені проблеми є давно відомими, проте розбіжність у рішеннях та діях не є результатом, якого досягнуто під час здійснення досудового розслідування чи прокурорської діяльності та, тим більше, – не під час судового вирішення кримінальних проваджень. Хоча якість та оперативність роботи кожної ланки кримінальної юстиції має значення і на сьогодні – ні якість, ні оперативність цієї роботи не є задовільними. Негативно впливають на ефективність кримінальної юстиції процесуальні експерименти навколо чинного Кримінального процесуального кодексу, норми якого так часто виявляються віддаленими від якості процесу, а також – невиважені, не підтверджені часом спроби реформування кримінального законодавства, у яких чітко проглядаються бажання реалізації наукових моделей - таких далеких від кримінально-правових реалій сучасності в Україні.
Але основою усіх проблем ефективності кримінальної юстиції є відокремленість діяльності кожної ланки від досягнення загального результату - ні структурно, ні змістовно, ні за місцем провадження, ні за рівнем відповідальності за власні результати. Отже, проблема полягає у формуванні та реалізації державної політики щодо протидії кримінальним правопорушенням, де суди відіграють визначальну, але все ж завершальну роль. І тут необхідно звернутися і до проблеми розформованих через укрупнення районних відділів поліції, до проблеми якісного стану підготовки слідчих та оперативних працівників – не лише поліції, але й інших слідчих підрозділів, до проблеми утворення окружних прокуратур і зміщення акцентів у формуванні фахової підготовки прокурорів, а також – до проблеми кадрового та матеріального забезпечення місцевих судів, які виявилися неготовими до здійснення правосуддя у новому адміністративному форматі.
Вирішення усього комплексу означених проблем на часі, але чи є готовність державного усвідомлення та прийняття необхідних системних, науково обґрунтованих та практично витребуваних рішень – питання для перевірки часом, який спрацьовує проти ефективності кримінальної юстиції.
