Найголовніше за тиждень: конституційна криза в Україні поглиблюється, набули чинності закони про адмінпротоколи суддям, повноваження НАЗК і відповідальність про недостовірне декларування, розроблено стратегію розвитку судової системи до 2025 року
Президент підписав Указ про відсторонення голови КСУ, у суді називають це втручанням у роботу судді
29 грудня 2020 року Президент України видав Указ «Про відсторонення від посади судді Конституційного Суду України» № 607/2020 такого змісту: «Відповідно до частини третьої статті 154 Кримінального процесуального кодексу України постановляю: Відсторонити Тупицького Олександра Миколайовича від посади судді Конституційного Суду України строком на два місяці».
У Конституційному Суді України заявили, що Президент України не має жодного відношення до відсторонення судді від здійснення правосуддя, заявили.
Так, статус судді КСУ визначають Конституція України та Закон України «Про Конституційний Суд України» (частина перша статті 18 Закону України «Про Конституційний Суд України»).
Статтею 1 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Повноваження Президента України визначаються виключно Основним Законом України. Але Конституція України не наділяє Президента України правом «відсторонення від посади судді Конституційного Суду України». Більше того, Конституція України взагалі не передбачає можливості відсторонення судді Конституційного Суду України від посади. На відміну від суддів судів загальної юрисдикції, стосовно яких може бути ухвалено рішення про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя (пункт 6 частини першої статті 131 Конституції України), Конституція України встановлює лише підстави та порядок звільнення судді Конституційного Суду України з посади, припинення його повноважень, затримання його або утримання під вартою чи арештом (статті 149, 149-1 Конституції України).
Видавши Указ, Президент України вийшов за межі своїх конституційних повноважень та застосував до судді Конституційного Суду України захід забезпечення кримінального провадження, який відповідно до Конституції та законів України не може бути застосовано до суддів Конституційного Суду України.
У зазначеному Указі Президента України як на підставу для відсторонення судді Конституційного Суду України Тупицького від посади міститься посилання на частину третю статті 154 Кримінального процесуального кодексу України. Однак положення вказаної статті, як заявили у Конституційному Суді України, не поширюються на суддів Конституційного Суду України та є незастосовними щодо них.
Зазначимо, раніше КСУ повідомив про скликання спеціального засідання через цю ситуацію.
У свою чергу представник Глави держави в КСУ Федір Веніславський заявив, що після підписання Президентом Володимиром Зеленським указу Тупицького було відсторонено від посади та виконання обов’язків строком на два місяці, суддя не має повноважень на скликання спеціального засідання Конституційного Суду.
«З учорашнього дня Олександр Тупицький вже не може виконувати повноваження судді КСУ протягом двох місяців. Тобто він не може виконувати повноваження судді КС та його Голови, а отже, і скликати спеціальне засідання», – заявив представник Президента у Конституційному Суді.
Набув чинності Закон про складання протоколів щодо суддів, які вчинили адмінпорушення
31 грудня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення особливостей складення протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4-172-9 та 188-46, 212-15 стосовно судді, судді Конституційного Суду України» (проєкт № 4471).
Протокол про адміністративні правопорушення стосовно судді, судді Конституційного Суду України складається Головою Національного агентства з питань запобігання корупції або його заступником.
Протокол складається у трьох примірниках, два з яких надсилаються рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення судді, судді КСУ, який притягається до адміністративної відповідальності, для ознайомлення, надання пояснень, зауважень та підписання.
Один примірник підписаного або непідписаного протоколу разом з поясненнями, зауваженнями щодо змісту протоколу, мотивами своєї відмови від його підписання, протягом семи робочих днів з дня його отримання, суддя надсилає до Національного агентства з питань запобігання корупції рекомендованим поштовим відправленням. Другий примірник протоколу залишається судді. У разі неотримання зазначеного протоколу до суду надсилається третій примірник із зазначенням про відмову судді від підписання протоколу та надання пояснень, зауважень щодо його змісту.
Про складення протоколу НАЗК повідомляє відповідно Вищу раду правосуддя або голову КСУ.
Суддя має право протягом семи робочих днів з дати отримання протоколу повернути примірник протоколу про адміністративне правопорушення та надати пояснення щодо обставин, що можуть свідчити про вчинення адміністративного правопорушення, уповноваженій особі Антикорупційного агентства особисто або у присутності відповідно інспектора Вищої ради правосуддя або голови КСУ чи його заступника.
Протокол про таке адміністративне правопорушення разом з іншими матеріалами надсилається до місцевого загального суду за місцем вчинення такого правопорушення. У разі неотримання протягом п’ятнадцяти робочих днів з дати надіслання примірника протоколу до суду надсилається третій примірник із зазначенням про відмову судді, судді Конституційного Суду України від підписання протоколу та надання пояснень, зауважень щодо його змісту.
В Україні відновлено низку повноважень НАЗК
30 грудня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про запобігання корупції" щодо відновлення інституційного механізму запобігання корупції» (проєкт № 4470).
Відповідні зміни внесено до Закону України «Про запобігання корупції».
Законом забезпечується повноцінне функціонування Національного агентства, наділено його необхідними повноваженнями та правами з метою їх реалізації.
Закон зокрема відновлює обов’язок суб’єктів декларування подавати повідомлення про суттєві зміни у майновому стані протягом 10 днів з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року (105,1 тис. грн у 2020 році та 113,5 тис. грн у 2021 році).
Декларанти зобов’язані подавати повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, які виникли у них з 30 грудня 2020 року, тобто від набрання чинності закону.
Закон передбачає відкритий цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Законом запроваджується правове регулювання особливостей врегулювання конфлікту інтересів у діяльності окремих категорій осіб, порядку здійснення контролю та повної перевірки декларацій, моніторингу способу життя суб’єктів декларування, порядку здійснення деяких додаткових заходів фінансового контролю.
Законом також встановлено особливості проведення повних перевірок декларацій та моніторингу способу життя стосовно суддів, суддів Конституційного Суду України і забезпечено правове регулювання щодо відповідальності за корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення.
Нагадаємо, що через Рішення Конституційного Суду України №13-р/2020 Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) було змушене припинити прийняття повідомлень про суттєві зміни у майновому стані та відключити відповідну можливість у Реєстрі декларацій.
У НАЗК зазначають, що проведення повних перевірок декларацій буде відновлено після набуття чинності підзаконних нормативно-правових актів, на прийняття яких перехідними положеннями Закону України № 1079-ІХ відведено 2 місяці.
Діє закон про кримінальну відповідальність за недостовірне декларування
30 грудня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання суб'єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (проєкт Закону №4460-д).
Законом внесено зміни до Примітки до статті 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), які уточнюють суб’єктів цього правопорушення (з огляду на положення статей 3 та 45 Закону України «Про запобігання корупції), а також дозволяють накладати адміністративні стягнення за цією статтею у випадку, коли відомості в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відрізнятимуться від достовірних на суму «від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб», а не «від 100 до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб» як зазначено в чинній редакції.
Запропоновані до КУпАП зміни, як наслідок, дозволяють підняти і поріг кримінальної відповідальності за декларування недостовірної інформації.
Законом, у зв’язку із визнанням такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) статті 50 КУпАП, зміни технічного характеру вносяться і до пункту 1 частини першої статті 255 КУпАП (в частині посилання на примітку до статті 50 КУпАП).
Законом виключено з Кримінального кодексу України статтю 3661, натомість доповнено кодекс новою статтею 3662 «Декларування недостовірної інформації», якою встановити кримінальну відповідальність:
- у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у вигляді штрафу від двох тисяч п’ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт від 150 до 240 годин, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років за частиною першою цієї статті; та
- у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у вигляді штрафу від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт від 150 до 240 годин, або обмеження волі на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років за частиною другою цієї статті.
Законом також доповнено Кримінальний кодекс статтею 3663, якою встановлюється кримінальна відповідальність за умисне неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у вигляді штрафу від двох тисяч п’ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт від 150 до 240 годин, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Законом внесено необхідні зміни до Кримінального процесуального кодексу України, зокрема до:
- частини першої статті 331, якою визначається предметна підсудність справ Вищому антикорупційному суду, а саме - кримінальні провадження, передбачені статтями 3662 та 3663 КК України, підсудні Вищому антикорупційному суду;
- абзацу першого частини п’ятої статті 216, у якій зазначено, що досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 3662 та 3663 Кримінального кодексу, здійснюють детективи Національного антикорупційного бюро України.
Пунктом 2 Прикінцевих положень внесено зміни до Примітки до статті 56 Закону України «Про запобігання корупції» в частині уточнення суб’єктів правопорушення, які підлягатимуть відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого статтею 1726 КУпАП.
Розроблено стратегію розвитку судової системи на 2021-2025 роки
На розгляд Президентові України Володимиру Зеленському передано Стратегію сталого розвитку судової системи на 2021-2025 роки, розроблену Комісією з питань правової реформи із залученням експертів.
Також до підготовки цього документа були залучені представники Верховного Суду та Вищої ради правосуддя.
Як доповів Президенту України голова Комісії з питань правової реформи Сергій Іонушас, Стратегія пропонує шляхи вирішення п’яти основних блоків питань, пов’язаних із реформуванням системи правосуддя.
Перший блок стосується покращення механізмів доступу громадян до правосуддя. Для цього пропонується провести аудит системи місцевих судів, за результатами якого переглянути їхню мережу з урахуванням адміністративно-територіальної реформи, економічної обґрунтованості та попиту на судові послуги.
Другий блок питань передбачає вдосконалення процесу судочинства. Зокрема, пропонується запровадження інституту суду присяжних, який вирішує питання винуватості (вини) особи; запровадження механізму перегляду вироків щодо осіб, засуджених до довічного чи іншого тривалого позбавлення волі, з визначенням законодавчих критеріїв для такого перегляду; запровадження інституту скарги на недотримання розумних строків розгляду справ у судах та в подальшому – інституту виплат коштом бюджету компенсацій учасникам судового процесу за порушення цих строків. Окремо вказується на необхідність якнайшвидшого розвитку електронного судочинства, зокрема запровадження можливості розгляду в режимі онлайн певних категорій справ, а також удосконалення інститутів альтернативного вирішення спорів.
Окремим блоком питань є діяльність Верховного Суду. Так, у Стратегії передбачається вдосконалення інституту зразкової справи та запровадження інституту пілотного (модельного) рішення Верховного Суду; вдосконалення порядку звернення Верховного Суду до Європейського суду з прав людини для запиту консультативних висновків з принципових питань; вирішується питання статусу суддів вищих судів, які припинили діяльність та ліквідуються, тощо.
Значна увага у Стратегії приділяється зміцненню судової незалежності та підзвітності. Зокрема, пропонується оптимізація системи органів судової влади шляхом створення автономних кадрового та дисциплінарного органів; удосконалення механізмів перевірки доброчесності членів органів суддівського врядування, зокрема з можливим залученням міжнародних експертів. Пропонується також реорганізація Державної судової адміністрації, регламентація механізму моніторингу для оцінки та контролю діяльності судів без втручання у сферу управління правосуддям, розробка та ухвалення закону про публічну службу в системі правосуддя тощо.
Окремо розглядається питання забезпечення суддівської кар’єри та відповідальності суддів. Пропонується: вдосконалення кваліфікаційних вимог та процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду; послідовність підходів у дисциплінарній практиці щодо аналогічних порушень з одночасним удосконаленням процедурних гарантій судді у дисциплінарному провадженні; відновлення інституту відповідальності суддів за постановлення завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови та інші заходи.
«У разі схвалення на засіданні Комісією з питань правової реформи під вашим головуванням цієї дорожньої карти у системі правосуддя подальшим кроком буде підготовка плану дій щодо реалізації положень цієї Стратегії з визначенням конкретних виконавців та строків», – зазначив Сергій Іонушас, звертаючись до Президента.
Він додав, що такий план дій передбачатиме чітко окреслені терміни реалізації кожного блоку Стратегії сталого розвитку судової системи.
