Найголовніше за тиждень: перезавантаження уряду, недовіра Генпрокурору, ліквідація Національної академії прокуратури, стартувала підготовка з виконання рішення Конституційного Суду щодо ВСУ, нові законопроєкти на розгляді Ради

Верховна Рада схвалила новий склад Кабміну

4 березня 2020 року Верховна Рада звільнила з посади Прем’єр-міністра України Олексія Гончарука і призначила керівником нового уряду Дениса Шмигаля.

Того ж дня було схвалено новий склад Кабміну, до якого з попереднього увійшли: Міністр юстиції Денис Малюська, Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, Міністр інфраструктури Владислав Криклій і Віцепрем'єр-міністр, міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров.

Окрім того, колишній віцепрем’єр-міністр з питань європейської і євроатлантичної інтеграції Дмитро Кулеба став Міністром закордонних справ. Посаду Кулеби отримав колишній очільник МЗС Вадим Пристайко.

Нові обличчя у Кабінеті Міністрів України:

Віце-прем’єр-міністр - Міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій – Олексій Рєзніков;

Міністр розвитку громад та територій Олексій Чернишов;

Міністр фінансів Ігор Уманський;

Міністр охорони здоров’я Ілля Ємець;

Міністр молоді та спорту Вадим Гутцайт;

Міністр у справах ветеранів Сергій Бессараб;

Міністр Кабінету Міністрів Олег Немчінов;

Міністр соціальної політики Марина Лазебна;

Міністр оборони Андрій Таран.

Вакантними наразі є посади керівників Міністерства розвитку економіки і сільського господарства, Міністерства розвитку та захисту навколишнього середовища, Міністерства освіти і науки і Міністерства культури.

Народні депутати висловили недовіру Генпрокурору

5 березня 2020 року Верховна Рада України на позачерговому пленарному засіданні висловила недовіру Генеральному прокурору України Руслану Рябошапці, що має наслідком його відставку з посади.

Позачергове засідання було скликано на вимогу 152 нардепів – відповідно до частини восьмої статті 19 Регламенту Верховної Ради України.

Депутати заявили, що більше ніж півроку перебування на посаді, Генеральний прокурор Руслан Рябошапка, не продемонстрував будь-якої активності у розслідуванні протиправної діяльності найвищих посадових осіб держави, за час його каденції жодне резонансне досудове розслідування, а також – щодо топ-чиновників не доведено до завершення, жодного обвинувального акту у таких справах до суду не спрямовано та, як наслідок, вироків судом не винесено.

Вони, зокрема згадали справи колишнього секретаря РНБО Олега Гладковського, міського голови міста Львова Андрія Садового, бізнесмена Вадима Альперіна і розслідування кримінального провадження щодо злочинної діяльності дочірніх компаній Burisma в Україні.

«В одному з останніх кримінальних проваджень, потерпілою в якому є Катерина Гандзюк, 22 жовтня 2019 року Генеральний прокурор Руслан Рябошапка проанансував нові якісні результати, в тому числі підозри ще кільком фігурантам, а саме замовникам. До цього часу, один з підозрюваних, Владислав Мангер, знаходиться на свободі і продовжує керувати Херсонським облрадою, а його співучасник в Офісі Генерального прокурора, на сьогодні, навіть не згадується», – додали депутати.

«Такий стан справ свідчить про небажання, неможливість або неспроможність Генерального прокурора, забезпечити виконання завдань, поставлених законом перед органами прокурори, щодо захисту прав і свобод людини, суспільства та держави», – підсумували нардепи.

Напередодні Рябошапка відкинув закиди, зазначивши: «для розслідування топ-корупції в Україні створена окрема антикорупційна інфраструктура: НАБУ, САП і Антикорупційний суд, які відповідають за так звані топ-посадки», зауваживши, що «Офіс Генерального прокурора не має впливу на цю антикорупційну інфраструктуру, адже саме це було однією із запорук незалежності і ефективності цієї системи».

Рябошапка також назвав дивним, що однією з претензій до Офісу Генерального прокурора, є блокування розслідування справи загиблої Катерини Гандзюк. Він зауважив, що нещодавно завдяки спільним зусиллям Офісу Генпрокурора та СБУ вдалося затримати одного з фігурантів і значно просунутися у розслідуванні цієї справи.

Зазначимо, наразі обов’язки Генпрокурора виконує заступник Генерального прокурора – Головний військовий прокурор Віктор Чумак.

Нагадаємо, Генеральний прокурор України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради України. Наразі подання кандидатури на вакантну посаду Президент не вніс.

Уряд ліквідував Національну академію прокуратури

3 березня 2020 року Кабінет Міністрів України постановив ліквідувати Національну академію прокуратури України.

На її базі буде створено Тренінговий центр прокурорів України, який, зокрема, забезпечуватиме початкову підготовку кандидатів на посади прокурорів.

Також у центрі підвищуватимуть кваліфікацію державних службовців органів прокуратури, а також працівників інших державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності –відповідно до укладених договорів.

Серед інших платних послуг: організація і проведення лекцій, курсів, семінарів, практикумів, тренінгів, стажувань, з’їздів, конференцій, надання доступу до бібліотечних фондів для осіб, які не працюють і не проходять відповідне навчання (стажування) у центрі; надання консультаційних послуг, послуг з перекладу і надання в оренду майна або обладнання, що тимчасово не використовується у діяльності центру.

Стартувала підготовка з виконання рішення Конституційного суду про ліквідацію ВСУ

2 березня 2020 року підкомітет з питань правосуддя Комітету Верховної Ради розглянув питання про шляхи виконання рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі про ліквідацію Верховного Суду України.

Цим рішенням, зокрема, зазначено, що Верховна Рада України, закріпивши на законодавчому рівні порядок припинення діяльності та ліквідації Верховного Суду України, вийшла за межі повноважень, визначених у Конституції України.

Конституційний Суд України зауважує, що перейменування закріпленого в Конституції України органу – Верховного Суду України – не може відбуватися без переведення суддів Верховного Суду України на посади суддів Верховного Суду, оскільки немає відмінностей між юридичним статусом судді Верховного Суду України та судді Верховного Суду. А вилучення слова «України» – власної назви держави – з словесної конструкції «Верховний Суд України» не може бути підставою для звільнення всіх суддів Верховного Суду України або їх переведення до іншого суду, тим більше суду нижчої інстанції.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що судді Верховного Суду України мають продовжувати здійснювати свої повноваження як судді Верховного Суду. Відтак фактична диференціація суддів Верховного Суду України та суддів Верховного Суду не узгоджується з принципом незмінюваності суддів, що є складовою конституційної гарантії незалежності суддів.

Під час засідання підкомітету Голова Вищої ради правосуддя Андрій Овсієнко зазначив, що наразі 9 суддів Верховного Суду України та 35 суддів вищих спеціалізованих судів обіймають посади в судах, що перебувають у процесі ліквідації.

Учасники засідання висловили думку щодо обов’язковості рішення Конституційного Суду України. Учасники зустрічі розпочали роботу над підготовкою пропозицій змін до законодавства щодо виконання рішення КСУ.

Зареєстровано законопроєкт про відповідальність правоохоронців за невиконання судових рішень

24 лютого 2020 року у Верховній Раді було зареєстровано проєкт Закону № 3121 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності працівників правоохоронних органів за невиконання судових рішень».

Автори законопроєкту зазначають, що однією з найгостріших проблем вітчизняного кримінального судочинства є реальне виконання судових рішень, обов’язковість та невідворотність яких є однією з головних та важливих складових, на яких ґрунтується як авторитет усієї судової влади в Україні, так і верховенство права.

Не зважаючи на встановлення кримінальної відповідальності за ухилення від виконання судового рішення, на практиці найбільше порушень зазначеної норми Кримінального кодексу України вчиняються саме особами, які повинні забезпечувати правопорядок – працівниками правоохоронних органів (прокурорами, керівниками органів досудового розслідування, слідчими), йдеться у пояснювальній записці.

Відтак законопроєктом пропонується доповнити Кримінальний кодекс України статтею 382-1, якою встановити кримінальну відповідальність працівників правоохоронних органів за невиконання судових рішень. За таке порушення пропонується карати позбавленням волі на строк від 5 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади на строк до 3 років.

Механізм призначення винагороди викривачу корупції можуть змінити

26 лютого 2020 року у Верховній Раді було зареєстровано проєкт Закону № 3127 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо питання про виплату винагороди викривачу)».

Законопроєкт розроблений для усунення прогалин у законодавстві щодо виплати винагороди викривачу корупції.

У пояснювальній записці зазначено, що викривачі «використовують конфіденційність шляхом зміни відомостей про своє прізвище, ім’я, по батькові та іншої інформації про себе на псевдонім». «У результаті цього Державна казначейська служба України не матиме змоги перерахувати винагороду викривачу, бо вирок суду, яким наразі пропонується встановити розмір винагороди викривача, буде містити псевдонім та іншу змінену інформацію про викривача», – зазначають автори проєкту.

Тому пропонується ввести новий механізм призначення винагороди викривачу, який використовує право на конфіденційність та анонімність. Передбачено, що винагорода викривача буде вказуватись в ухвалі суду, яка буде ухвалюватись одночасно з вироком суду. Ухвала міститиме реальні дані про особу викривача, що дасть можливості Державній казначейській службі України здійснити перерахування винагороди викривачу.

Також з метою збереження конфіденційності викривача дані ухвали не будуть приєднуватись до матеріалів справи, а будуть зберігатись окремо в суді, який ухвалив таке рішення.

За публічну наругу над військовослужбовцями пропонують карати

21 лютого 2020 року у Верховній Раді було зареєстровано проєкт Закону № 3102 «Про внесення змін до статті 338 Кримінального кодексу України».

Метою законопроєкту є посилення відповідальності за образу військовослужбовців. «Сьогодні знову лунають образи в бік військовослужбовців. Це неприйнятно. Ніхто не має права ображати людей, які захищають нас, нашу землю, нашу державу – військовослужбовців Збройних Сил України», – йдеться у пояснювальній записці.

Пропонується внести зміни до статті 338 Кримінального кодексу України, якими передбачити, що публічна наруга над військовослужбовцями Збройних Сил України, військовою формою одягу або знаками розрізнення військовослужбовців, карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від 60 до 240 годин.

Теж саме діяння, якщо воно вчинене в особливий період, – карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до 6 місяців або позбавленням волі на строк до 2 років.