Омбудсмен оскаржує у Конституційному Суді норми Закону "Про психіатричну допомогу"

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини оскаржує можливість поміщення особи, визнаної недієздатною, до закладу з надання психіатричної допомоги без її згоди. Про це повідомляє прес-служба Уповноваженого.

Так, омбудсмен звернулась до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень речення шостого частини першої статті 13 Закону України «Про психіатричну допомогу».

Саме поміщення особи, яка визнана недієздатною, до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди на це, на думку Уповноваженого, суперечить положенням Конституції України.

У конституційному поданні Уповноваженого йдеться про те, що своїм рішенням Конституційний Суд України від 01.06.2016 №2-рп/2016 дійшов висновку, що госпіталізація недієздатної особи до психіатричного закладу на прохання або за згодою її опікуна за рішенням лікаря-психіатра не є добровільною, є обмеженням права такої особи на свободу та особисту недоторканність, закріпленого у статті 29 Конституції України. Така госпіталізація має здійснюватися з урахуванням зазначених міжнародно-правових стандартів, правових позицій КСУ і винятково за рішенням суду відповідно до вимог статті 55 Основного Закону України.

«Системний аналіз цього рішення Конституційного Суду України свідчить, що у разі, якщо недієздатна особа нездатна за станом здоров’я надати усвідомлену письмову згоду на поміщення її до психіатричного закладу, таке поміщення є примусовим і, відповідно, потребує відповідного рішення суду. Такими є вимоги статті 29 Конституції України», – зазначено у конституційному поданні Уповноваженого.

Крім того, орган опіки і піклування в жодному випадку не може вважатись судом і забезпечувати судовий контроль у значенні статті 55 Конституції України.

З огляду на вказане, оскаржуване положення Закону №2205-VIII позбавляє недієздатних осіб конституційної гарантії захисту їхніх прав і свобод, передбачених статтями 29 і 55 Конституції України, а саме: судового контролю за їх госпіталізацією до закладу з надання психіатричної допомоги без їх усвідомленої згоди.

Приймаючи таке положення, законодавець вийшов за межі своїх повноважень, фактично змінюючи зміст позиції Конституційного Суду України, що суперечить частині другій статті 8, частині другій статті 150.

Тому Уповноважений з прав людини просить визнати положення речення шостого частини першої статі 13 Закону України «Про психіатричну допомогу», таким, що не відповідає вимогам положень частини другої статті 8, частини другої статті 29, частини першої статті 55, статті 1512 Конституції України.