Особливості укладення та розірвання шлюбного договору
Шлюбний договір дозволяє визначити права та обов’язки сторін, уникнути конфліктів у разі розірвання шлюбу та врегулювати порядок користування спільним або особистим майном.
Шлюбним договором можна урегулювати:
визначити майнові права та обов’язки подружжя, у тому числі як батьків. Шлюбний договір укладається в письмовій формі у трьох оригінальних примірниках і обов’язково нотаріально посвідчується. Недотримання цієї вимоги робить договір нікчемним.
У шлюбному договорі визначається:
- правовий режим майна подружжя, у тому числі майна, подарованого у зв’язку з шлюбом;
- порядок поділу майна (зокрема, у разі розірвання шлюбу);
- порядок користування житлом;
- умови утримання одного з подружжя;
- використання майна для забезпечення потреб дітей.
Водночас, шлюбний договір не може регулювати особисті (немайнові) відносини між подружжям чи між ними та дітьми, не може зменшувати обсяг прав дитини чи ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
Шлюбний договір можуть укласти:
- заручена пара, яка подала заяву про реєстрацію шлюбу до органів ДРАЦС , але у такому випадку договір набирає чинності з моменту реєстрації шлюбу;
- подружжя, у цьому випадку договір діє з дня його нотаріального посвідчення.
У договорі може бути зазначений строк його дії або строк дії окремих положень. Якщо строк не передбачено, договір діє до моменту відмови сторін або його розірвання.
Зміна або розірвання договору:
односторонньо змінити або відмовитись від шлюбного договору не можна. Зміна умов можлива за згодою обох сторін (з нотаріальним посвідченням) або за рішенням суду , але за умов, що цього вимагають інтереси однієї зі сторін, дітей чи непрацездатних членів сім’ї.
Розірвати договір можливо:
- за спільною згодою подружжя;
- за рішенням суду, якщо його виконання стало неможливим.
Суд може визнати шлюбний договір недійсним, якщо:
- порушено вимогу нотаріального посвідчення;
- одна зі сторін не мала належної дієздатності;
- договір зменшує права дитини;
- створює надзвичайно невигідне становище для одного з подружжя;
- укладений під впливом обману чи насильства;
- містить положення, які суперечать законодавству чи моралі.
Особливості договору з іноземцем
Якщо один із подружжя є іноземним громадянином, сторони повинні визначити, право якої держави застосовуватиметься до договору (відповідно до Закону «Про міжнародне приватне право»). Це може бути передбачено окремою угодою або включено в сам договір.
