Пішов у вічність Микола Іванович Козюбра
· 21:02
29 березня 2025 року перестало битися серце видатного українського правника Миколи Івановича Козюбри.
Шлях Миколи Івановича у юриспруденції не був простим. Він сягнув у своєму зростанні вершин наукової діяльності як визнаний теоретик права, як конституціоналіст і справедливо займав з часу створення Конституційного Суду України посаду судді.
Теорія і практика правничої діяльності поєдналися у долі Миколи Івановича Козюбри так, що ніхто й ніколи не піддавав сумніву його авторитетністьі, ніхто не міг не прислуховуватися до його думки, ніхто не оминав посилання на його праці, обсяг яких сягає понад 250-ти.
Ми спілкувалися з Миколою Івановичем на майданчику "Українського права", намагалися відкрити той простір, де б можливо було знайти відповідь на болюче питання - що є українське право і чому ми не розуміємо його незамінності у своєму житті.
Мудрість Миколи Івановича Козюбри дозволяла йому не вести дискусій з тими, хто не сприймає іншої позиції, ніж та, що вигідна. Доброчесність Миколи Івановича була чи не зразковою для усіх суддів. Проте він ніколи не вказував на свої чесноти та не протиставляв себе іншим відкрито, намагаючись завжди переконати словом у помилковому баченні правової, наукової та життєвої позиції.
Те важливе, що було для Миколи Івановича Козюбра завжди важливим, - донести до українського суспільства, до студентів, до молодих науковців головне, що є у праві - його верховенство над усіма явищами нашого буття.
Пам'ятаю відповідь Миколи Івановича на питання, які й досі не дають спокою, - чому право в Україні неефективне, чому норми-принципи Конституції України не діють повсякчас, чому судова влада не презентує у суспільстві тих чеснот, яких суспільство очікує?
Як завжди виважено та впевнено Микола Іванович Козюбра стверджував про залежність сприйняття права усіма від його розуміння і сприйняття владою, про високий, такий, що не відповідав на час прийняття Конституції України і не відповідає досі масштаб конституційних норм про правову державу, про верховенство права у конституційному прочитанні - усі ці необхідні норми-принципи, так передчасно прийняті, стали оберігом для багатьох, хто потребував захисту. Микола Іванович Козюбра закликав своїх колег, суддівський корпус до скромності у побуті та відповідної статусу судді поведінки, власне, до того, як жив сам і бачив себе у житті.
Постійні дискусії Миколи Івановича Козюбри з представниками інших шкіл українського права не стосувалися ніколи особистого. Він завжди поважав своїх колег за справжню наукову діяльність, за науковий пошук, за правову креативність, яка є так необхідною у сучасному житті, за умови коли правнича діяльність не переходить межі, якою для великого ученого завжди був принцип верховенства права.
Українська юриспруденція зазнала втрати, що не може бути заповнена ніким. Микола Іванович Козюбра був і залишиться у своїх наукових працях неповторним, як неповторною у мистецтві може бути геніальна музика або ж літературна чи художня творчість.
Сумуємо разом з рідними та усіма близькими для Миколи Івановича Козюбри з приводу його втрати. Висловлюємо щирі співчуття.
Залишаться праці видатного правника, залишиться вічною світла пам'ять про Миколу Івановича Козюбру.
Шлях Миколи Івановича у юриспруденції не був простим. Він сягнув у своєму зростанні вершин наукової діяльності як визнаний теоретик права, як конституціоналіст і справедливо займав з часу створення Конституційного Суду України посаду судді.
Теорія і практика правничої діяльності поєдналися у долі Миколи Івановича Козюбри так, що ніхто й ніколи не піддавав сумніву його авторитетністьі, ніхто не міг не прислуховуватися до його думки, ніхто не оминав посилання на його праці, обсяг яких сягає понад 250-ти.
Ми спілкувалися з Миколою Івановичем на майданчику "Українського права", намагалися відкрити той простір, де б можливо було знайти відповідь на болюче питання - що є українське право і чому ми не розуміємо його незамінності у своєму житті.
Мудрість Миколи Івановича Козюбри дозволяла йому не вести дискусій з тими, хто не сприймає іншої позиції, ніж та, що вигідна. Доброчесність Миколи Івановича була чи не зразковою для усіх суддів. Проте він ніколи не вказував на свої чесноти та не протиставляв себе іншим відкрито, намагаючись завжди переконати словом у помилковому баченні правової, наукової та життєвої позиції.
Те важливе, що було для Миколи Івановича Козюбра завжди важливим, - донести до українського суспільства, до студентів, до молодих науковців головне, що є у праві - його верховенство над усіма явищами нашого буття.
Пам'ятаю відповідь Миколи Івановича на питання, які й досі не дають спокою, - чому право в Україні неефективне, чому норми-принципи Конституції України не діють повсякчас, чому судова влада не презентує у суспільстві тих чеснот, яких суспільство очікує?
Як завжди виважено та впевнено Микола Іванович Козюбра стверджував про залежність сприйняття права усіма від його розуміння і сприйняття владою, про високий, такий, що не відповідав на час прийняття Конституції України і не відповідає досі масштаб конституційних норм про правову державу, про верховенство права у конституційному прочитанні - усі ці необхідні норми-принципи, так передчасно прийняті, стали оберігом для багатьох, хто потребував захисту. Микола Іванович Козюбра закликав своїх колег, суддівський корпус до скромності у побуті та відповідної статусу судді поведінки, власне, до того, як жив сам і бачив себе у житті.
Постійні дискусії Миколи Івановича Козюбри з представниками інших шкіл українського права не стосувалися ніколи особистого. Він завжди поважав своїх колег за справжню наукову діяльність, за науковий пошук, за правову креативність, яка є так необхідною у сучасному житті, за умови коли правнича діяльність не переходить межі, якою для великого ученого завжди був принцип верховенства права.
Українська юриспруденція зазнала втрати, що не може бути заповнена ніким. Микола Іванович Козюбра був і залишиться у своїх наукових працях неповторним, як неповторною у мистецтві може бути геніальна музика або ж літературна чи художня творчість.
Сумуємо разом з рідними та усіма близькими для Миколи Івановича Козюбри з приводу його втрати. Висловлюємо щирі співчуття.
Залишаться праці видатного правника, залишиться вічною світла пам'ять про Миколу Івановича Козюбру.
Поділитись:
