Про створення і перспективи діяльності Державного бюро розслідувань: очільник ДБР Роман Труба

Про передумови створення ДБР, питання його підслідності, процесуальне керівництво у провадженнях, підслідних ДБР, незалежність у роботі нового правоохоронного органу, перебіг конкурсного відбору на посади у Бюро, підготовку до його запуску та старт його роботи з "Українським правом" поділився Директор Державного бюро розслідувань Роман Труба.

- Романе Михайловичу, розкажіть про передумови створення ДБР? Чи була і є необхідність у такому правоохоронному органі? Чи не варто було розслідування певних категорій злочинів залишити за прокуратурою і не формувати нову структуру?

Мета реформи правоохоронної системи полягає якраз в тому, щоб позбавити органи прокуратури функції досудового розслідування. Україна наслідувала «радянську» модель правоохоронної системи, коли органи прокуратури могли і проводити досудове розслідування, і здійснювати нагляд за цим розслідуванням. Це ставило під сумнів об’єктивність процесуального керівництва і не відповідало європейським принципам. При вступі до Ради Європи ми взяли на себе зобов’язання реформувати повноваження та функції прокуратури. Це було у 1995 році. У Конституції України 1996 року ми підтвердили це зобов’язання, але виконали його більше ніж через 20 років.

У 2012 році з’являється нова редакція Кримінального процесуального кодексу, де передбачено створення Державного бюро розслідувань, визначено його підслідність та строки, коли ДБР мало запрацювати – 20 листопада 2017 року. Але Закон «Про Державне бюро розслідувань» був ухвалений лише у 2016 році, ще півтора роки тривав конкурс на керівництво Бюро. У листопаді минулого року було лише призначено керівництво ДБР. З цього моменту ми почали створювати Бюро де-факто, щоб у найскоріші терміни воно запрацювало. Це має відбуватися у вересні 2018 року.

Зі створенням ДБР мозаїка правоохоронної системи повністю склалася: ДБР розслідує злочини найвищого ешелону влади, правоохоронців, суддів, військові злочини. НАБУ – низку корупційних злочинів високопосадовців. Національна поліція – злочини, скоєні іншими громадянами, СБУ – злочини проти основ національної безпеки, Державна фіскальна служба – 8 злочинів у сфері господарської діяльності. Органи прокуратури здійснюють нагляд.

- До підслідності ДБР за КПК належать злочини, вчинені суддями, прокурорами, працівниками правоохоронних органів. Як думаєте, якщо кадри ДБР - це головним чином прокурорські працівники (як і Ви сам екс-прокурор), заважатиме їм відчуття ліктя, "прокурорського корпоративного інтересу" розслідувати злочини, зокрема, за ст. 376 КК (тиск на суд) з боку прокурорів?

Ні, не заважатиме. Не потрібно ставити ярлики на посади. Всюди є професійні, чесні та порядні люди, так само, як і ті, хто порушує закон. ДБР формується з «нуля», через конкурс, тож маємо можливість обрати кращих – не лише за професійними якостями. Доброчесніть перевірятимемо в тому числі за допомогою поліграфу. До речі, Державне бюро розслідувань – це єдиний орган в Україні, де використання поліграфу є обов’язковим при прийомі на роботу всіх працівників. Крім того, в конкурсних комісіях працюють представники громадськості, які також перевірять біографії кандидатів.

- Якщо говорити про підслідність справ, то, з одного боку, бюро може перетинатися з окремими органами, в тому числі і НАБУ. Як буде складатися взаємодія між цими структурами? Чи можлива співпраця, зокрема обмін інформацією? Це важливо, адже, коли утворювалися НАЗК і НАБУ, всі чекали, що вони працюватимуть у тісній взаємодії.

Співпраця налагоджується з усіма правоохоронними органами, адже у нас спільна мета – боротьба зі злочинністю. Наприклад, МВС надало нам сервісні центри для проведення тестування в рамках конкурсного відбору кандидатів. Вже укладено низку меморандумів про співпрацю з державними органами.

Щодо підслідності, то повноваження ДБР і НАБУ чітко розмежовані. Дійсно, у нас дуже схожий перелік підслідних осіб, але детективи НАБУ розслідують лише корупційні злочини, що відповідають конкретним статтям КПК, а ДБР буде розслідувати всі правопорушення відповідно до КПК, окрім тих статей, що в підслідності НАБУ.

Під час роботи, звісно, можуть виникати питання про підслідність того чи іншого злочину, проте всі спори вирішуються прокурором. У будь-якому випадку, роботи всім вистачить. Головне – отримати результат, тобто вироки в судах.

- Хто, на вашу думку, має здійснювати процесуальне керівництво у провадженнях, підслідних ДБР: спеціалізовані прокуратури (за зразком САП), загальні прокуратури, спеціалізовані управління/відділи прокуратури? І чому?

Процесуальне керівництво здійснює Генеральна прокуратура. Звертаю вашу увагу, що САП – це структурний підрозділ Генеральної прокуратури, хоча і самостійний.

- Що може гарантувати незалежність у Вашій роботі або ж убезпечити від спроб якогось впливу на Вас?

Тиснути на керівництво нового правоохоронного органу – погана прикмета. Чим на мене можна вплинути? Я переміг у конкурсі для того, щоб ДБР увійшло в історію як орган, який зможе розкривати найскладніші злочини, які б високопосадовці їх не вчинили. Це питання мотивації та амбіцій.

Якщо говорити про гарантії незалежності органу, то це відкритість та співпраця з вітчизняними та міжнародними експертами та організаціями.

Якщо ми говоримо про професійність та незалежність працівників Бюро, то є декілька чинників: конкурсний відбір на посади, високі заробітні плати, внутрішній контроль та моніторинг життя працівників. Зрештою кожен, хто приходить сюди працювати, має розуміти, навіщо він це робить, і якщо його мета не співпадає з місією Бюро – наші шляхи розійдуться.

- Якщо звернутись до іноземного досвіду. На які практичні приклади найкраще орієнтуєтеся?

Автори закону «Про Державне бюро розслідувань» закладали ідею побудови Бюро за аналогією з ФБР, але згодом було внесено багато змін. Наприклад, розслідування злочинів, вчинених організованими злочинними групами, спершу було передбачено у повноваженнях Державного бюро розслідувань, але пізніше залишили в повноваженнях СБУ.

- Які принципи до відбору кадрів будуть застосовуватись, тобто звідки та яким чином вони візьмуться? Інформація про можливість прямого переведення співробітників органів прокуратури без конкурсу відповідає дійсності?

Повністю не відповідає. Процедура переведення, звичайно, не заборонена, але ми створюємо орган з «нуля» і маємо можливість обирати кращих. Тому працюватимуть в Бюро переможці відкритого конкурсу. Сьогодні ми проводимо конкурси на 701 посаду, і, здається, таких масштабних конкурсів в Україні ще не було.

Для того, щоб підготувати Бюро до роботи: провести ремонт приміщень, закупити обладнання, розробити нормативно-правові акти - ми дійсно взяли на роботу декілька працівників за переведенням. Наприклад, бухгалтера, спеціаліста управління забезпечення діяльності, який оголошує тендери, спеціаліста управління правового забезпечення. Зрештою, хтось має готувати проекти розпоряджень та закупляти папір. Але ці працівники жодного відношення не мають до роботи слідчих або оперативних підрозділів.

І ще одне – в законі про ДБР чітко встановлено квоти, за якими маємо сформувати слідчі підрозділи: ми не можемо взяти на роботу більше 30% діючих слідчих прокуратури, більше 19% слідчих інших правоохоронних органів та менше 51% кандидатів, які не працювали на посаді слідчого протягом останнього року.

- Що Ви вважаєте найбільшими своїми досягненнями в попередній кар'єрі?

Мені не дуже подобається слово «досягнення», особливо коли йдеться про захист прав людини, адже саме це головна мета роботи правоохоронців. Я можу вам розповісти, як ми в екстрених умовах відновлювали роботу структурного підрозділу Генеральної прокуратури після трагічних подій початку 2014 року, коли слідчі ГПУ пішли або у відпустку, або на лікарняні, а потрібно було терміново збирати докази. Можу розказати, як мій підрозділ накладав арешт на майно соратників Януковича. Але чи є це більшим досягненням, ніж розслідування кримінальних злочинів, від яких залежить життя конкретної людини?

Давайте сформулюємо так: в моїй кар’єрі було достатньо складних справ, але головне моє досягнення полягає в тому, що мені не соромно за свою роботу, на якому б місці я не працював.

- Давайте згадаємо конкурс на посаду голови ДБР. Ви йшли на конкурс на посаду заступника, але раптом вирішили подаватися на посаду директора. Чим це пояснюється?

Так вчинив не лише я, але й інші кандидати. Просто мало хто звернув увагу на цю процедуру конкурсної комісії, коли під час фінальних співбесід у кожного кандидата питали, чи не змінив він своє рішення, адже вимоги було однакові як для директора, так і для заступників.

А пояснення дуже просте – конкурсний відбір на керівні посади тривав півтора роки. За цей час можна було взагалі втомитися й залишити участь у конкурсі. Якщо серйозно – то цього часу було достатньо, щоб оцінити свої шанси та інших кандидатів та зробити остаточний вибір.

- Якщо говорити про Раду громадського контролю, яка має бути створена, і Ви не погодились, щоб її обирали люди шляхом інтернет-голосування, як це було з НАБУ? Чому?

Формат обрання Ради громадського контролю при ДБР прописав Кабінет Міністрів. Якщо його змінювати, потрібно було або відтягувати створення Ради, поки буде внесено зміни до положення, або обрати згідно із затвердженою процедурою.

Я аналізував обидва варіанти обрання Ради громадського контролю – як онлайн-голосування, так і установчі збори. Кожен з них має переваги та недоліки. Зрештою провели установчі збори, до механізму їх проведення зауважень немає. До речі, під час зборів були представники Консультативної місії Європейського Союзу.

Але ми виявили слабкі місця. Очевидно, що делегати зборів домовлялися про підтримку один одного. Це не є порушенням процедури, але це і не є об’єктивним вибором. Ми напрацьовуємо зміни до порядку обрання РГК на користь онлайн-голосування.

- Верховна Рада прийняла законопроект про зміни до Закону України «Про Державне бюро розслідувань» у першому читанні. Які шанси на ухвалення закону в цілому та як це допоможе ДБР запрацювати?

Закон про ДБР, ухвалений у 2015 році, потребує суттєвих зміни, починаючи з того, щоб підслідність у законі відрізняється від підслідності в Кримінальному процесуальному кодексі. Або, наприклад, відсутня посада оперуповноваженого серед переліку посад ДБР. Відповідно, ми не маємо можливості провести конкурси на весь оперативний блок. Також відсутні спеціальні звання осіб рядового та начальницького складу, що є неможливим у діяльності правоохоронного органу. Не врегульовано питання дисциплінарної відповідальності працівників Бюро.

Одна з головних змін – передача повноважень проведення конкурсів на 140 керівних посад до Державного бюро розслідувань. Законом визначено, що директорів територіальних органів, всіх працівників внутрішнього контролю, а також керівників всіх підрозділів центрального апарату обирає зовнішня комісія. Вона складається з представників Кабінету Міністрів, Президента та Верховної Ради.

Півтора роки ця комісія проводила конкурс на посади директора та заступників директора ДБР. Ще в грудні минулого року ми звернулися з проханням оголосити конкурс на 27 керівних посад Бюро, і лише через півроку кандидати складають тести. Скільки часу буде відбуватися конкурс на 140 посад, важко прогнозувати. Зовнішня комісія не зможе ефективно, оперативно працювати на постійній основі, а саме це від неї вимагається.

У Верховній Раді є три законопроекти про внесення змін до законодавчих актів, пов’язаних з діяльністю Державного бюро розслідувань. Один із них все-таки пройшов перше читання. Він не охоплює всі важливі зміни, але він принаймні передає нам повноваження проводити конкурси на керівні посади та вводить посаду оперуповноваженого. Але які перспективи ухвалити закон у другому читанні та в цілому, сьогодні важко сказати.

- Ви говорили, що важлива складова - це фінансування, матеріальне забезпечення нової структури. Все нормально в цьому сенсі в Держбюджеті на 2018 рік? Можна очікувати високі зарплати для Ваших працівників?

Оклади працівників Бюро чітко визначені законом, вони доволі високі. Наприклад, слідчі отримуватимуть близько 36 тис. грн.

Щодо фінансування, на цей рік ДБР виділили 651 млн грн, але більша частина коштів – зарплатний фонд, який ми не можемо чіпати, навіть враховуючи, що у нас немає працівників. На матеріально-технічне забезпечення виділено близько 87 млн грн. Звичайно, цих коштів не вистачить на створення «з нуля» центрального апарату та семи територіальних управлінь. З вересня маємо забезпечити робочі місця для 700 працівників: закупити меблі, комп’ютерне обладнання, встановити програмне забезпечення, зрештою, зробити мінімальний ремонт в приміщеннях.

- Коли, на вашу думку, ДБР зможе реально запрацювати, тобто йде мова про повну передачу справ, і коли ДБР стане тим органом, який буде займатися своїми функціями?

У Стратегічній програмі діяльності Бюро визначено початок роботи – вересень 2018 року – так і буде. Для цього ми повинні сформувати не менше 30% штату, знайти приміщення та забезпечити робочі місця. До кінця літа ці завдання буде виконано, у вересні працівники вийдуть на роботу.

Мова про передачу справ не йде – в КПК визначено час для завершення досудового розслідування проваджень, відкритих іншими органами. Нехай завершують та відповідають за свої результати роботи.

Зеновія Суховерська, "Українське право"