Судовий форум ААУ: адвокати обговорили нові реалії застосування історично проблемних процесуальних інститутів
Сьогодні в Києві проводиться І Судовий форум ААУ. «Українське право» продовжує інформувати читачів про перебіг подій та головні тези спікерів. З попередніми матеріалами можете ознайомитись на нашому сайті.
Тільки закінчила свою роботу третя сесія форуму, присвячена першому досвіду застосування історично проблемних процесуальних інститутів, таких як представництво сторін, зловживання учасників судового розгляду, однак із врахуванням нових процесуальних норм.
Про нові правила представництва та проблемні питання застосування цього інституту розповіла адвокат Любов Бартащук. Звичайно ж, всі проблеми, які виникають на практиці, пов'язані із змінами до Конституції та зумовленими цим колізіями в законодавстві. На практиці виникає питання застосування апеляційними та касаційними судами п. 11 ч. 16-1 Перехідних положень Конституції України. Більш детально про цю законодавчу колізію та практику застосування цієї норми Верховним Судом «Українське право» писало раніше.
Також нещодавно на практиці виникла проблема,пов'язана із термінологічними колізіями. Так, на законодавчому рівні закріплені поняття «професійна правнича допомога», «правнича допомога», «правова допомога», співвідношення яких досі не визначено. Це призводить до необґрунтованої відмови у допуску представника до участі в судовому процесі та подальшого стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Окрему увагу спікер звернула на питання підтвердження повноважень захисника в кримінальному провадженні, яке нещодавно було повністю врегульовано Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 року. Адвокат Микола Стоянов, продовжуючи думку колеги, проаналізував новелу у Кримінальному кодексі, а саме ст. 400-1, яка встановлює відповідальність адвокатів за представництво без належних повноважень, і зауважив на недоцільності цієї статті.
Наступною тему, яку порушили адвокати, було питання забезпечення позову та визначення його або як інструменту захисту, або як способу рейдерства. Спікером по даному питанню стала Олександра Павленко. Окрім іншого, адвокат зауважила, що в нових процесуальних кодексах в питанні забезпечення позову правники побачили ті норми, які уже тривалий час існували на рівні судової практики в постановах та роз'ясненнях вищих судів. Як наслідок, це сприятиме недопущенню спекулюванню рейдерам на межах застосування зазначених норм.
Адвокат Ярослав Зейкан запропонував присутнім обговорити проблематику новел в інституті перегляду судових рішень. Остаточність судових рішень є частиною принципу верховенства права та основою правової визначеності.
Розкриваючи дане питання, адвокат згадав про досить «старий» інститут протесту в порядку нагляду, який міг бути здійснений в тому числі й Головою Верховного Суду і був спрямований на забезпечення єдності судової практики. Сучасні норми процесуального законодавства також мають певні процедури, спрямовані на становлення правової визначеності та сталість судової практики, однак недостатній час для підготовки правників до застосування цих норм призвів до неефективного їх застосування. Також негативним чинником є обмеженість функцій Верховного Суду в даному питанні, значна завантаженість судів та рух «по колу» справ, розгляд яких може тривати більше 11 років.
Про електронний суд як елемент «суду майбутнього» (термін вжитий у New York Times в 1995 році) розповів адвокат та науковець Григорій Трипульський. У межах даного питання можна виділити такі елементи: автоматизація типових юридичних послуг, юридичні онлайн-сервіси, електронний суд, розвиток штучного інтелекту в юридичній сфері. В Україні відомими програмами чи онлайн-засобами в юридичній сфері є ДОМ Юриста, OBLAVAbot, EASY TENDER, AX Draft, Спроси юриста, СУД НА ДОЛОНІ, OpenDataBot, КАРАТЄЛЬ, Bot&Partners та інші.
Підсумовуючи, спікери зауважили, що не всі законодавчі прогалини, які інсували протягом тривалого часу, були вирішені новими кодексами. Водночас більшість змін враховують потреби судового процесу та норми, сформовані практикою, що дозволить забезпечити можливість застосування «прямих норм» для формування правових позицій.
Зозуля Наталія, «Українське право»
