У ДФС пояснили застосування ПКУ під час придбання товарів через нерезидента
Держаною фіскальною службою України в індивідуальній податковій консультації надано роз’яснення щодо застосування п.п. 140.5.4 п.140.5 статті 140 Податкового кодексу України у разі здійснення господарських операції з придбання товарів (робіт, послуг) через постійне представництво нерезидента. Про це інформує прес-служба ДФС.
Зокрема повідомляється, що відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Підпунктом 140.5.4 п.140.5 статті 140 Кодексу визначено, що платник податку на прибуток, що формує різниці, збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму 30% вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій визнаних контрольованими відповідно до статті 39 Кодексу), придбаних, зокрема, у нерезидентів ( у тому числі пов’язаних осіб — не нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 статті 39 Кодексу.
Крім того, зазначається, що постійне представництво — це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні (п.п. 14.1.193 п. 14.1 статті 14 Кодексу).
Відповідно до п.133.2 статті 133 Кодексу платником податку на прибуток - нерезидентами є:
юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;
постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.
Отже, якщо представництво нерезидента здійснює господарську діяльність в Україні (незалежно від того, чи є така діяльність тотожною основному виду діяльності нерезидента) і підпадає під визначення «постійне представництво», наведене у п.п. 14.1.193 п.14.1 статті 14 Кодексу, то воно повинно реєструватися платником податку на прибуток та сплачувати податок на прибуток.
Якщо постійне представництво розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у контролюючому органі, то відповідно до вимог п. 133.3 статті 133 Кодексу вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування (п.п. 141.4.7 п. 141.4 статі 141 Кодексу).
Оскільки постійні представництва з метою оподаткування прирівнюються до платників податку на прибуток і суми їх прибутків оподатковуються у загальному порядку, то суми коштів, отримані від резидента за операціями з продажу таким представництвом резиденту товарів (робіт, послуг), враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування у загальному порядку.
Таким чином, платник податку на прибуток, що формує різниці, не збільшує фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток на суму 30% вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт, послуг (крім операцій, зазначених у п.140.2 та п.п. 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 Кодексу), придбаних у постійних представництв нерезидента з місцезнаходженням на території України, які зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України та є платниками податку на прибуток.
Відповідно до п. 52.2 статі 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальних характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
