У Верховному Суді висловилися щодо прийняття окремого закону про мирні зібрання
«Я та інші експерти брали участь у розробці проекту закону про свободу мирних зібрань, і ми завжди бачили, що у проектах закону намагаються закласти норми, щоб знайти нові підстави для заборони мирних зібрань. Тому однозначна позиція – що цей закон не потрібен. Якщо і потрібні відповідні точкові зміни до законодавства, у тому числі Кодекс про адміністративне судочинство – це мають бути лише процедурні норми, без прийняття закону», – зазначив Михайло Смокович.
Голова КАС ВС, зокрема, зазначив, що існуючих норм матеріального права цілком достатньо для гідного захисту прав мирних зібрань в Україні, а от щодо врегулювання процедури захисту прав мирних зібрань, то необхідно вносити деякі зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, а також до спеціальних законів, що регулюють діяльність органів місцевого самоврядування та правоохоронних органів у частині забезпечення права на мирні зібрання та поведінки представників влади та правоохоронців безпосередньо під час таких зібрань.
Попри існуючу думку про необхідність прийняття окремого закону про мирні зібрання, Михайло Смокович звернув увагу на те, що такий закон може обмежити права громадян на мирні зібрання, закріплені в Основному Законі та передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, і наголосив: «Саме тому, на моє переконання, всі проблемні питання захисту свободи мирних зібрань слід вирішувати шляхом внесення точкових законодавчих змін до існуючих законів та підзаконних актів».
Михайло Смокович назвав норму про обов’язкову участь позивача або його представника у судовому розгляді справ про захист права на мирні зібрання.
Документ, який обговорювали під час зустрічі, є результатом дослідження за участю представників громадського сектору, правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування, підприємців, професійних спілок та суддів із залученням експертів Центру політико-правових реформ з метою розроблення рекомендацій для розв’язання проблемних питань, пов’язаних із мирними зібраннями.
За висновками дослідження, покращити регулювання мирних протестів краще точковими законодавчими змінами, аніж прийняттям окремого закону про мирні зібрання. Основні рекомендації – зробити обов’язковим повідомлення про проведення мирних зібрань лише у випадку, коли організатори зацікавлені отримати допомогу і захист з боку органів влади (тимчасово перекрити рух транспорту, убезпечити від насильницьких дій ідейних опонентів тощо); визначити, що громадяни можуть повідомляти владу про проведення мирних зібрань у будь-якій формі; скасувати адміністративну відповідальність «за порушення порядку організації і проведення зібрань», та закріпити у законодавстві право учасників протесту встановлювати намети, навіси, інші тимчасові конструкції, або ж зазначити, що вимоги щодо забезпечення правил благоустрою не поширюються на учасників мирних зібрань; скасувати місцеві нормативні акти, які обмежують право на мирні зібрання, і вилучити дискримінаційні положення щодо організаторів страйків.
Рекомендують встановити читабельні знаки індивідуальної ідентифікації на формі правоохоронців, які забезпечують порядок під час мирних зібрань.
