Упровадження директиви 2010/75/ЄС в Україні: реформа дозвільної системи у сфері промислового забруднення навколишнього середовища
Наразі на етапі реформування знаходяться майже всі галузі суспільного життя. Питання охорони природи не стали винятком, про що «Українське право» писало на початку року.
Однією з екологічних проблем, яка потребує термінового вирішення, є незаконне та необгрунтоване здійснення викидів у навколишнє середовище внаслідок розвитку промисловості в Україні – так званого, промислове забруднення. У зв’язку з цим логічним кроком є посилення контролю та реформування дозвільної системи у згаданій сфері.
Таким чином, Мінприроди поступово розпочинає упровадження реформи дозвільної системи у сфері промислового забруднення, ціль та інструменти якої повинні в повній мірі відповідати Директиві 2010/75/ЄС, яку Україна зобов’язана впровадити відповідно до Угоди про Асоціацію із ЄС.
Метою реформи є зменшення та запобігання промисловому забрудненню навколишнього природного середовища, що напряму впливає на здоров’я людей та стан довкілля. Першим кроком реформи є розробка та затвердження Концепції реалізації державної політики у сфері промислового забруднення. Наразі проект даної Концепції знаходиться на етапі походження у Міністерстві юстиції України.
З метою більш детального обговорення даного питання та надання можливості громадськості та бізнесу поставити власні запитання до експертів реформи у Оргуському інформаційно-просвітицькому центрі в Міністерстві екології та природних ресурсів було проведено виступ, за участі Людмили Циганок, шеф-редактора проекту «Екологія підприємства» та журналу ЕCOBUSINESS, Ольги Семків, проектного менеджера Реформи скорочення промислових викидів Команди підтримки реформ при Мінприроди, та Світлани Сушко, експерта Реформи скорочення промислових викидів Команди підтримки реформ при Мінприроди.
Як повідомила Світлана Сушко, прогнозується, що тривалість реформування даної сфери становитиме близько 10 років. На першому етапі розроблятиметься Концепція, про яку зазначалось вище, План заходів, Законопроект «Про реєстр викидів та перенесення забруднюючих речовин» та «Про запобігання, зменшення та контроль промислового забруднення». Потім здійснюватиметься робота в напрямі запровадження НДТМ (про що йтиметься нижче) та створення й забезпечення функціонування Реєстру установок. Лише після цього, орієнтовно в середині 2021 року, планується запуск перших пілотних проектів у цій сфері, після чого, у середині 2024 року, прогнозується початок видачі інтегрованих дозволів.
Більш детально про складові реформи читайте нижче у матеріалі «Українського права». У публікації використані тези виступів та презентацій доповідачів та експертів.
ІНТЕГРОВАНИЙ ДОЗВІЛ ЗАМІСТЬ ТРЬОХ
Презентацію реформи, її впливу на громадськість, бізнес та державні органи влади провела Ольга Семків, яка відзначила актуальність та необхідність запровадження змін у даній сфері.
«Наразі основною метою реформи є значне скорочення промислового забруднення та зменшення адміністративного навантаження на бізнес,» - пояснила експерт.
В чому це проявлятиметься?
Слід розуміти, що наразі в Україні є три різні дозволи в сфері охорони навколишнього природного середовища (дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, дозвіл на спеціальне водокористування та дозвіл у сфері управління відходами).
Водночас, унаслідок реформи планується скорочення цих дозволів до одного, «інтегрованого», який і буде включати в себе всі положення, які наразі регулюються трьома дозволами.
Однак, це зовсім не означатиме суто об’єднання трьох дозволів у один: окрім цього, інтегрований дозвіл включатиме нові положення в регулюванні, зокрема, які:
- стосуються охорони грунтів (встановлюватимуться конкретні граничнодопустимі концентрації);
- встановлюватимуть окремі вимоги щодо рівня шуму, запаху тощо;
- впровадження енерго- та екоменеджменту (стосуватимуться великих підприємств, які будуть об’єктом даної реформи);
- визначатиметься порядок моніторингу та звітності (для кожного підприємства, що отримує дозвіл, надаватиметься методика для моніторингу впливу діяльності на різні компоненти навколишнього природного середовища та подальшого звітування щодо результатів);
- будуть спрямовані на запобігання аваріям та регламентації дій у випадку аварійної ситуації (що полягатиме у більш тісній співпраці з ДСНС з даного приводу).
Таким чином, інтегрований дозвіл буде комплексним врегулюванням усіх впливів на навколишнє природне середовище, які здійснює підприємство, в рамках єдиного дозвільного документу. Планується, що такий крок матиме наслідком полегшення адміністративного впливу на підприємствва, сприятиме ефективнішій роботі органів державної влади та дисциплінує співпрацю між державою, підприємствами і громадськістю.
Окрім цього, слід звернути увагу, що Директивою запроваджено диференційований підхід до видачі дозволів за виробничими потужностями підприємства. Так, можна виділити наступні три види:
- інтегрований дозвіл: для найбільших підприємств-забруднювачів (Додаток 1, Розділи 2-4 Директиви);
- уніфікований дозвіл: аналог регулювання другої групи підприємств по викидах забруднюючих речовин у атмосферне повітря (Додаток 1, 7, Розділи 2-4 Директиви);
- реєстрація (декларація): для малих установок, які чинять незначний вплив на довкілля.
ЗАСТОСУВАННЯ НАЙКРАЩИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЯК ПОКАЗНИК ВПРОВАДЖЕННЯ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ
Надзвичайно важливим елементом реформування стане застосування найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ). При отриманні дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря дана концепція використовується і зараз, однак в подальшому планується застосування більш комплексного підходу до її імплементації.
Так, кожне підприємство отримуватиме документ, розроблений на основі галузевого підходу для окремого виду діяльності, який включатиме, як перелік технологій, рекомендованих до впровадження, з метою зменшення промислового забруднення, так і методів управління (зокрема, що стосуватимуться системи екологічного та енергетичного менеджменту, правил експлуатації тощо), за допомогою яких кожне підприємство зможе мінімізувати рівень впливу на навколишнє природнє середовище, а також закріплюватиме гранично допустимі показники промислового забруднення, вимоги до моніторингу тощо.
Висновок НДТМ, як документ, затверджені Європейською комісією та є нормативно-правовим актом прямої дії і, як наслідок, обов’язковий до використання кожною державою-членом ЄС. За словами експерта, загалом їх кількість є значною, що потребуватиме від профільного Міністерства значних затрат як для перекладу даних актів, так і для їх адаптації до українських реалій.
ЩО НОВОГО В НАГЛЯДІ ТА КОНТРОЛІ?
Більш детально дане питання висвітлила Світлана Сушко, яка відзначила, що саме даний блок питань цікавить найбільше представників бізнесу та громадськості.
Як відбуватиметься здійснення контролю та нагляду за забезпеченням виконання підприємствами взятих на себе зобов’язань в рамках умов інтегрованого дозволу?
Так, передбачається існування чотирьохступеневої системи контролю, яка, зокрема, включає:
- контролюючий орган (наразі - Держекоінспекція), як основний елемент системи нагляду та контролю, отримуватиме функцію надання щорічних публічних звітів відповідності реального стану речей умовам дозволу;
- самомоніторинг («установка»), який включатиме обов’язок щорічного звітування (надання «звітної відповідності умовам інтегрованого дозволу») щодо виконання умов дозволу щодо усіх компонентів навколишнього середовища, які закріплені у дозволі;
- дозвільний орган, який зберігає за собою функцію нагляду;
- громадськість, якій, згідно з Директивою, надаються дуже широкі повноваження, а саме: доступ до даних моніторингу промислового забруднення; доступ до документів, пов’язаних з процедурою видачі інтегрованого дозволу (заява, дозвіл, щорічні звіти підприємства та звіти контролюючого органу); участь в процедурі видачі та внесення змін в інтегрований дозвіл. Директивою передбачається, що всі зауваження громадськості мають бути враховані належним чином.
Підсумовуючи, експерти відзначили, що наразі здійснюється лише підготовчий етап до законодавчої роботи в даному напрямі, де буде більш конкретизовано названі напрями роботи.
Однак затверджена Директива та розроблена Концепція свідчать про зменшення адміністративного впливу на підприємства на етапі отримання дозволу і водночас закріплюють збільшення контролю, в тому числі й громадського, після його отримання.
Зозуля Наталія, «Українське право»
