Використання платіжних пристроїв у бізнесі ФОП: проект урядового рішення

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України на офіційному сайті розмістило проект постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження вимог до суб’єктів господарювання щодо приймання електронних платіжних засобів в оплату за продані ними товари (надані послуги)”.

Проектом пропонується, що суб’єкти господарювання, які здійснюють продаж товарів (надання послуг), включаючи товари (послуги), реалізація яких здійснюється дистанційним способом (далі – суб’єкти господарювання), зобов’язані забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані ними товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів за допомогою платіжних пристроїв та/або сервісів:

• до 1 липня 2018 р. – суб’єкти господарювання – платники податку на загальній системі оподаткування, а також суб’єкти господарювання – платники єдиного податку четвертої групи;

• до 1 січня 2019 р. – суб’єкти господарювання – платники єдиного податку другої і третьої груп з торговельною площею понад 20 кв. метрів, які здійснюють господарську діяльність у населених пунктах, що мають статус міста;

• до 1 липня 2019 р. – суб’єкти господарювання – платники єдиного податку другої і третьої груп з торговельною площею до 20 кв. метрів, які здійснюють господарську діяльність у населених пунктах, що мають статус міста, та суб’єкти господарювання – платники єдиного податку другої і третьої груп, які здійснюють господарську діяльність у населених пунктах, що не мають статусу міста;

• до 1 січня 2020 р. – суб’єкти господарювання – платники єдиного податку першої групи.

Автори проекту наголошують, що його метою є послідовне проведення державою політики щодо збільшення безготівкових розрахунків та наближення країни до європейських стандартів торговельного та банківського обслуговування.

Протягом останніх років в Україні збільшується кількість споживачів, які надають перевагу здійсненню розрахунків за товари (послуги) в безготівковій формі з використанням електронних платіжних засобів. Така форма оплати забезпечує зручність, швидкість та надійність обслуговування.

За даними Національного банку, у 2016 році кількість держателів платіжних карток становила 41,7 млн. осіб. За 9 місяців 2017 року їх кількість зросла на 506 тис. осіб.

Припущено, що у випадку запровадження такого регулювання у період з 1 липня 2018 року по 1 січня 2020 року, кількість суб’єктів малого та мікропідприємництва, на яких поширюватиметься запропоноване регулювання становитиме 183000 одиниць.

Також автори проекту надають орієнтовні витрати суб’єкта господарювання, які включатимуть витрати на оренду (придбання) платіжних пристроїв та/або сервісів для приймання електронних платіжних засобів, технічне обслуговування, ремонт, сплату комісійних винагород тощо. Прогнозні витрати для одного суб’єкта господарювання в перший стартовий рік впровадження регулювання складатимуть 6129,39 грн (510,79 грн в місяць, або наразі близько 18$).

У соціальних мережах неоднозначно висловлюються щодо запропонованих змін та висловлюють припущення, що цей захід спрямований виключно на лобіювання інтересів виробників і надавачів супровідних технічних послуг. Такі ж результати і на сторінці проекту, де 29% підтримує і 71% не підтримує таку ідею.

Як зазначає адвокат Ігор Гомзяк (Європейська правнича компанія). такі заходи нададуть додаткового захисту споживачам від шахраїв і спрощуватимуть розрахунок та облік витрат. В інтернеті почали хибно асоціювати запропоновані зміни із запровадженням касових апаратів для ФОП. Це не так. Відповідно до ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ. Також, Постанова про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів №705 від 05.11.2014р. дає роз’яснення щодо особливостей таких платежів. Зокрема, платіжна операція - дія, ініційована користувачем електронного платіжного засобу, з унесення або зняття готівки з рахунку, здійснення розрахунків у безготівковій формі з використанням цього електронного платіжного засобу та/або його реквізитів за банківськими рахунками. Постачальник платіжних послуг – це емітент або еквайр, який надає платіжну послугу користувачу.

Безпека в такому разі полягатиме у тому, що споживач буде здійснювати перерахунок зі свого банківського рахунку на офіційний рахунок юридичної особи. В разі не отримання товару/послуги – він з легкістю зможе ідентифікувати кому направляти претензію та вимагати як повернення коштів, так й іншого відшкодування. У разі, якщо це грошовий переказ від приватної особи до іншої приватної особи – тут потрібно вже буде доводити/встановлювати відношення отримувача коштів до обов’язку передати товар чи надати послугу. Окрім цього, потрібно буде встановити місце знаходження такої особи, оскільки наявні у банківських установах паспортні дані приватної особи є банківською таємницею, а тому банківська установа не допоможе в інформуванні до кого звертатися з претензіями. Тому легалізація та прозорість таких транзакцій захищатиме як інтереси кожного громадянина, та і держави в цілому.