За ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період - 3 роки позбавлення волі
Судом згідно ч.3 ст.349 КПК України на підставі відсутності заперечень з боку учасників провадження було визнано недоцільним дослідження інших доказів, що є у справі, відносно фактичних обставин ухилення особи від призову на військову службу під час мобілізації, які ніким не оспорюються.
Обвинувачений вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, визнав повністю, щиро покаявся та показав, що він 7.02.2024 за результатами обстеження, проведеного військово-лікарською комісію визнаний придатним за станом здоров`я для проходження військової служби. Після оголошення мобілізації він добровільно до ТЦК не з'являвся, бо не мав наміру тримати в руках зброю та приймати участь у військових діях.
Після скарг на стан здоров'я у військових частинах, куди обвинувачений був направлений, його повернули до м.Одеси, де вручили повістку з вимогою явки до ТЦК. Однак у ТЦК він не з`явився оскільки вважав необхідним заробляти на прожиття, виконував роботу за наймом, не бажав втратити роботу, допомагає своїй сестрі матеріально. Обвинувачений у суді показав, що неодноразово висловлював скарги на стан здоров`я, оскільки у нього в минулому було ножове поранення, через яке була пошкоджена легеня, а тому йому важко дихати. Крім того, він в минулому отримав вогнепальне поранення у кінцівку, а тому йому важко пересуватися. Зазначені ним поранення загоїлися з часом, вони відображені в його медичних документах, які були предметом дослідження ВЛК у ТЦК. Після видужання до медичних закладів з приводу наявних у нього поранень протягом останніх років він не звертався. 21.03.2024, незважаючи на попередження про кримінальну відповідальність, він відмовився отримувати повістку через те, що боїться втратити життя під час бойових дій, або бути важко пораненим. Обвинувачений заявив, що не військовий, не вміє воювати, його цьому не навчали, для нього важливо допомагати фінансово своїй сестрі, яка самостійно виховує 3 дітей, ніж захищати Україну. Дії працівників ТЦК та рішення ВЛК не оспорював, оскільки не вважав необхідним. Обвинувачений просив суд пробачити його та призначити покарання згідно із законом.
Суд, призначаючи покарання, у вироку зазначив, що враховує обставинами, які пом`якшують покарання, притягнення особи до кримінальної відповідальності вперше, повне визнання вини, щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину.
Наведені дані про особу винного в їх сукупності дали суду всі підстави для призначення обвинуваченому мінімального покарання, передбаченого санкцією ст.336 КК України, - 3 роки позбавлення волі, що узгоджується зі сталою судовою практикою та позицією третьої судової палати ККС Верховного суду викладеної в постанові від 15.11.2023 (справа №641/1067/23).
З вироком суду можна ознайомитися за цим посиланням.
