"Закон Савченко" пропонують не застосовувати у разі вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів

Народні депутати Ігор Луценко та Борислав Береза зареєстрували у парламенті проект Закону № 4032 "Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання)".

Парламентарі хочуть визначити, що правила співвідношення покарань за ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу не поширюються на осіб, засуджених або котрі підозрюються у вчиненні тяжких або особливо тяжких злочинів.

Наразі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу передбачено, що зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Проект також передбачає, що документ підлягає застосуванню до всіх осіб, щодо яких на момент набрання цим законом чинності набрав чинності обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю.

Застосування цього Закону здійснюється за клопотанням засудженої особи, членів її сім’ї або захисника, судами, які виносили зазначені обвинувальні вироки, протягом двох тижнів з моменту отримання відповідного клопотання судом, або за власною ініціативою суду.

Варто зазначити, що зміни до ст. 72 Кримінального кодексу було ухвалено в грудні минулого року, однак після набрання ними чинності одразу ж виникли проблеми з їх застосуванням, на що неодноразово вказували правники. Зокрема, у законопроектному департаменті Міністерства юстиції зазначали, що Закон не в змозі забезпечити виконання жодного з окреслених завдань і водночас створює низку нових проблем.

При цьому у строк попереднього ув’язнення включається строк:

- затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;

- затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання;

- тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження;

- перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи;

- перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув’язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

За законом суд має звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк попереднього ув’язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання, передбачене частиною першою статті 72 Кримінального кодексу України.

Також Старенький звернув увагу на норму Прикінцевих положень, за якою Закон застосовується за клопотанням засудженої особи, членів її сім’ї або захисника, суду, що виніс зазначений обвинувальний вирок, протягом двох тижнів з дня отримання відповідного клопотання судом або за власною ініціативою суду. "Не будемо звертати увагу на занадто широке формулювання "членів сім’ї", якого немає в кримінальному законодавстві. Але як розуміти пасаж про те, що закон застосовується "за клопотанням суду"?! Ймовірно, законодавець хотів сказати, що закон застосовується судом, що виніс обвинувальний вирок. Й це було б розумно, адже за місцем відбування покарання інколи дуже важко з’ясувати, скільки саме часу засуджена особа перебувала у СІЗО, особливо якщо судові засідання відбувалися в іншій області. Цей закон не виписаний так, як має бути виписаний закон. Незрозуміло, до якого суду потрібно звертатися. Наприклад, Зварич і Слюсарчук, обидва вони подавали апеляцію. Зварича Оболонський суд відпустив, а львівський суд, куди звертався Слюсарчук, відмовив – мовляв, звертайтеся до суду за місцем відбування покарання", - прокоментував ситуацію Сергій Старенький. Тому адвокатам залишається подавати відповідні клопотання одночасно одразу у два суди: за місцем винесення обвинувального вироку та за місцем відбування покарання.

Необхідність уточнення та удосконалення норм зазначеного Закону є очевидною, а тому законопроект варто розглядати як актуальний і необхідний.