Аналітика сучасного стану та перспектив відсічі агресії рф в інтерв’ю заступника начальника ГУР МО України Вадима Скібіцького - The economist
Нещодавно The economist опублікував матеріали інтерв’ю із заступником начальника ГУР МО України генералом Вадимом Скібіцьким. Інтерв’ю має заголовок «Новий наступ Росії стане серйозним випробуванням для України», що складно залишити поза увагою, навіть за умови лише наближеного ставлення до права. Проте у висловлених оцінках достатньо матеріалів для правового обгрунтування подальших дій..
Матеріали містять чимало інформації, яка є важливою для оцінки нинішнього стану відсічі збройній агресії рф, перспектив завершення війни, термінів збройного конфлікту тощо.
Приводимо окремі матеріали інтерв’ю Вадима Скібіцького, що опубліковані The economist, у перекладі УП.
[Вадим Скібіцький] випромінює багато з тих якостей, які зробили ГУР однією з найбільш обговорюваних спецслужб у світі. Але його голос звучить стурбовано, коли він оцінює перспективи України на полі бою. Ситуація, за його словами, зараз є такою складною, як ніколи з перших днів повномасштабного вторгнення Росії. І вони [перспективи] стануть ще гіршими.
…Прогнозує, що Росія насамперед наполягатиме на своєму плані "звільнення" всіх східних районів Донецької та Луганської областей України - завдання, незмінне з 2022 року. … Росія отримала наказ "взяти щось" до помпезного святкування Дня Перемоги в Москві 9 травня, або, якщо це не вдасться, до візиту Володимира Путіна до Пекіна тижнем пізніше. Швидкість і успіх просування визначатимуть, коли і де росіяни завдадуть наступного удару. "Наша проблема дуже проста: у нас немає зброї. Вони завжди знали, що квітень і травень будуть для нас важкими".
Безпосереднє занепокоєння України викликає її висотний опорний пункт у місті Часів Яр, який є ключем до подальшого російського наступу на решту великих міст Донецької області. Ймовірно, це лише питання часу, коли місто впаде так само, як Авдіївка, яку росіяни розбомбили дощенту в лютому, каже генерал. "Звичайно, не сьогодні-завтра, але все залежить від наших резервів і запасів".
Росія вже здобула тактичний успіх на південному заході в селі Очеретине, де була провалена нещодавня ротація українських військ. Російським військам вдалося прорвати першу лінію оборони і створити важливий плацдарм площею 25 квадратних кілометрів. Україна знаходиться на певному шляху до стабілізації ситуації, проте Росія кидає "все", що має, для досягнення більшого успіху. За словами генерала, російська армія вже не є такою пихатою організацією, якою вона була у 2022 році, і зараз діє як "єдиний організм, з чітким планом і під єдиним командуванням".
Якщо дивитися ширше, один з керівників розвідки припускає, що Росія готується до наступу в районі Харківської та Сумської областей на північному сході. За його словами, час цього залежить від міцності української оборони на Донбасі. Але він припускає, що основний наступ Росії розпочнеться "наприкінці травня або на початку червня". За його словами, Росія задіяла в українській операції 514 000 сухопутних військ, що перевищує оцінку в 470 000, яку минулого місяця озвучив генерал Крістофер Каволі Верховний головнокомандувач сил НАТО в Європі. За словами українського розвідника, північне угруповання Росії, яке базується по той бік кордону від Харкова, наразі налічує 35 000 осіб, але планує розширитися до 50 000 - 70 000 військовослужбовців. Росія також "формує дивізію резервів" (тобто від 15 000 до 20 000 чоловік) в центральній Росії, які можуть бути додані до основних сил.
За його словами, цього "недостатньо" для операції захоплення великого міста, і цю думку поділяють західні військові, але може бути достатньо для виконання меншого завдання. "Швидка операція, щоб увійти і вийти - можлива. Але операція щодо захоплення Харкова чи навіть Сум - це зовсім іншого порядку. Росіяни це знають. І ми це знаємо". У будь-якому випадку, на Харків, місто з населенням 1,2 мільйона осіб, яке відбило перші напади Росії у 2022 році, чекають темні дні.
За словами генерала, травень буде ключовим місяцем, коли Росія застосує "тришаровий" план дестабілізації країни. Головний фактор - військовий. Незважаючи на те, що американський Конгрес із запізненням дав добро на збільшення військової допомоги, пройдуть тижні, перш ніж вона дійде до лінії фронту. Навряд чи вона зможе зрівнятися з російськими запасами снарядів або забезпечити ефективний захист від низькотехнологічних, руйнівних керованих авіабомб.
Другий фактор - це російська дезінформаційна кампанія в Україні, спрямована на підрив української мобілізації та політичної легітимності Володимира Зеленського, чий президентський термін умовно закінчується 20 травня. Хоча Конституція чітко дозволяє його продовження на невизначений термін у воєнний час, його опоненти вже наголошують на вразливості президента.
Третім фактором, за словами генерала, є невпинна кампанія Росії з міжнародної ізоляції України. "Вони будуть розхитувати ситуацію у будь-який спосіб".
На додачу до цього, і без того делікатний процес мобілізації населення на боротьбу ускладнюється політичною боротьбою і нерішучістю в Києві. Призов на військову службу значною мірою застопорився взимку після того, як [були звільнені керівники військових комісаріатів]. Парламенту знадобилося кілька місяців, щоб ухвалити новий закон, який поширює призов на 25-27-річних і зобов'язує чоловіків призовного віку реєструватися в новій базі даних.
З грудня ситуація дещо покращилася, але генерал Скібіцький не поспішає оголошувати надзвичайну ситуацію завершеною. Українські чиновники побоюються, що наступна хвиля мобілізованих новобранців призведе до появи невмотивованих солдатів з низьким моральним духом…Росія стикається зі схожими проблемами. Її армія не відрізняється від професійного корпусу, який розпочав війну. Але Росія все ще може кинути в бій більше солдатів, розтягуючи і без того напружену оборону України.
Генерал Скібіцький каже, що не бачить способу для України виграти війну лише на полі бою. Навіть якби вона змогла відтіснити російські війська до кордонів - а це все більш віддалена перспектива - це не закінчило б війну. Такі війни можуть закінчитися лише договорами, каже він. Наразі обидві сторони намагаються зайняти "найвигіднішу позицію" перед потенційними переговорами. Але змістовні переговори можуть розпочатися не раніше другої половини 2025 року, вважає він. До того часу Росія зіткнеться з серйозними "зустрічними вітрами". Російські військові виробничі потужності розширилися, але досягнуть плато на початку 2026 року, вважає він, через нестачу матеріалів та інженерів. Обидві сторони можуть врешті-решт зіткнутися з нестачею зброї. Але якщо нічого не зміниться в інших аспектах, Україна закінчиться першою.
Генерал каже, що найбільшим невідомим фактором війни є Європа. Якщо сусіди України не знайдуть способу подальшого збільшення оборонного виробництва, щоб допомогти Україні, вони теж зрештою опиняться під прицілом Росії. Він применшує значення статті 5 Хартії колективної оборони НАТО і навіть присутності військ НАТО в країнах, що межують з Україною, яка, на його думку, може виявитися малозначущою на практиці. "Росіяни захоплять Прибалтику за сім днів", - дещо неправдоподібно стверджує він. "Час реакції НАТО - десять днів".
Хоробрість і самопожертва України дали Європі багаторічну фору, усунувши безпосередню загрозу з боку колись страшних повітряно-десантних військ і морської піхоти Росії щонайменше на десятиліття, каже він. Питання полягає в тому, чи віддячить Європа за це, залишивши Україну в грі. "Ми будемо продовжувати боротися. У нас немає вибору. Ми хочемо жити. Але результати війни [...] залежать не лише від нас".
