Інвестиційне право як інструмент залучення китайського капіталу в Україну
У 1998 р., під час виступу на юридичному факультеті Вашингтонського університету, держсекретар США М. Олбрайт поділилася думкою, що глобальна фінансова криза вимагає концентрації уваги не тільки на нормах, що регулюють міжнародну торгівлю, але також і на нормах, що здійснюють регулювання та управління економікою всередині держав. «Адже ясно», – підсумовує М. Олбрайт – «що недостатня прихильність верховенству права в ключових країнах стала найбільшим внеском в поточну кризу» (American Journal of International Law. Vol. 93. 1999).
Тривожні тенденції трансформацій політичного ландшафту і стан світової економіки доводять, що ця теза на початку 2020 р. не втратила актуальності. Особливо в частині прихильності до верховенства права. Відомо, що у розвинених правових системах поступово складається особлива галузь - «Право зовнішніх зносин», яка об'єднує не тільки спеціальні закони, а й норми інших галузей права, пов'язаних із здійсненням зовнішніх зносин.
Інвестиційне право як комплексна складова правничої галузі потребує подальшого розвитку, кваліфікованих рішень і в Україні як у країні, яка конче потребує зовнішніх інвестицій для подолання стагнації та сталого розвитку. Передумовою формування міжнародного інвестиційного права був вихід національного капіталу далеко за межі території його первинного походження. Як відомо, це явище носить об’єктивний економічний характер.
Теорія до практики
Міжнародне право – це система юридичних норм – договірних і звичаєвих, створюваних державами й іншими суб’єктами міжнародного права, які регулюють міжнародні відносини, та спрямовані на підтримку миру й зміцнення міжнародної безпеки, встановлення й розвиток всебічного міжнародного співробітництва. Проблеми правового регулювання міжнародних інвестицій, як одного з видів міжнародно-правових відносин, показує, що вони не цілком вкладаються в загальноприйняту доктрину міжнародного права.
Предмет міжнародного інвестиційного права складають не тільки норми міжнародного інвестиційного права і врегульовані ними суспільні відносини, що виникають в процесі здійснення іноземним інвестором підприємницької діяльності. Не менш важливою складовою є практика правового регулювання заохочення, захисту на етапах виникнення і становлення міжнародно-правового забезпечення залучення іноземного капіталу.
Міжнародне інвестиційне право складається з двох видів правового регулювання - національно-правового і міжнародно-правового. Таким чином, інвестиційне право виступає як сукупність юридичних норм та принципів, що регламентують відносини, які складаються між різними учасниками інвестиційної діяльності.
В міжнародно-правових нормах процеси взаємодії держав, міжнародних відносин певної сфери регулювання закріплюються та забезпечуються. Правове регулювання інвестиційних відносин означає перш за все формування стійких юридичних гарантій іноземним інвесторам, які незалежно від суб’єктивних причин завжди повинні стимулювати інвестування у виробництво, тобто, в інвестиційну діяльність.
Інвестиційні відносини – це в першу чергу відносини власників. А тому, поліпшення інвестиційного клімату з точки зору права, є створення юридичних передумов взаємодії в інвестиційному процесі всіх видів і форм власності і власників – суб’єктів інвестиційних відносин, які включають національно-правові і міжнародно-правові форми і методи регулювання.
Створення сприятливих умов для інвестиційного процесу вимагає чітких правових форм і методів захисту капіталовкладень, проте це ускладнюється дворівневим характером регулювання. Можливо небезпідставно останнім часом робиться спроба обґрунтувати виділення міжнародного інвестиційного права в самостійну підгалузь міжнародного економічного права.
Зростання ролі міждержавного інвестиційного співробітництва обумовлене його суспільною значимістю й об’єктивною потребою посилення економічної інтеграції на всіх рівнях. Умови, що складаються в цей час на міжнародній арені, адекватно відбивають більшу зацікавленість країн, що розвиваються, і держав з перехідною економікою в збільшенні обсягів залучення іноземних інвестицій.
Розширення й поглиблення міжнародних інвестиційних зв’язків, існування потужних міжнародних зростаючих інвестиційних потоків, які відіграють одну з головних ролей у глобалізації світового господарства, – усе це найважливіші фактори сучасного суспільного розвитку окремих країн і світового спів-товариства загалом.
При цьому універсальні правові норми і положення, прямо або побічно регламентують правовий режим іноземних інвестицій, закладені, зокрема, в міжнародно-правових актах Всесвітньої торгової організації, Статутах Міжнародного валютного фонду і Світового банку, Модельних кодексах ОЕСР, документах неурядових фінансових організацій, що знаходяться під егідою Лондонського і Паризького клубів. А також в універсальних фінансових конвенціях, прийнятих в рамках міжнародних економічних організацій (УНІДРУА, ЮНСИТРАЛ, ЮНІДО, ЮНКТАД і ін.).
В рамках міжнародних організацій Європейське економічне спів-товариство (ЕЕС) і Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), був створений певний механізм регулювання транснаціонального руху капіталів, що сприяло вдосконаленню механізму правового регулювання іноземних інвестицій на багатосторонній основі.
Слід зазначити, що рішення і резолюції, прийняті міжнародними організаціями, не є в строгому юридичному сенсі джерелами міжнародного економічного права в цілому і міжнародного інвестиційного права зокрема. Але їх юридична обов’язковість витікає з міжнародної практики. Крім того, їх юридична сила обумовлена законодавчим закріпленням положень цих міжнародних документів в численних двосторонніх договорах, у внутрішніх законодавчих актах держав, а також застосуванням їх в арбітражній і судовій практиці.
Особливості інвестиційних відносин свідчать про те, що з огляду на неоднорідність суб’єктів щодо здійснення іноземних інвестицій, міжнародне інвестиційне право органічно і нерозривно пов’язане з міжнародним публічним і міжнародним приватним правом, що підтверджує комплексний характер галузі. Норми міжнародного інвестиційного права через комплексний характер предмету свого вивчення інтегрують теоретичні знання щодо правового регулювання іноземних інвестицій в цілісну систему – міжнародне інвестиційне право.
Розширення й поглиблення міжнародних інвестиційних зв’язків, існування потужних міжнародних зростаючих інвестиційних потоків, які відіграють одну з головних ролей у глобалізації світового господарства, – усе це найважливіші фактори сучасного суспільного розвитку окремих країн і світового спів-товариства загалом. Переконливий масив нормативного матеріалу відповідної якості й кількості у сфері іноземних інвестицій говорить сам за себе.
Серед причин малої привабливості для іноземного інвестора країн так званої перехідної економіки, до яких відносять Україну, експерти називають недосконалість (а іноді наявність системних прогалин) національно-правового регулювання, неефективність фінансово-економічних інститутів в умовах все більш активного функціювання світової фінансової системи.
Щодо України, то від неї інвестори все ще очікують реальних системних реформ, на основі відповідної законодавчої бази. На їх думку, ще занадто багато правничих питань потребують унормування і врегулювання. Україні необхідно всеосяжно призвичаюватись до цивілізованих норм співпраці з іноземним капіталом.
Як вважає переважна більшість фахівців, найкращим підтвердженням зацікавленості нашої держави у прямих інвестиціях (ПІІ) будуть політична стабільність, непохитні позиції права, низький рівень зовнішньої заборгованості, зростання ВВП, посилення фінансового сектору, сприятливий бізнес-клімат і гарантована захищеність інвестиційної діяльності за найефективнішими зразками країн ЄС.
Китай і ЄС вдосконалюють інвестиційне право
Українська держава не один рік вивчає успішний досвід залучення інвесторів і намагається максимально сприяти заходу ПІІ до України. На тлі несприятливих тенденцій країні потрібно наздоганяти згаяний час, оперативно і точно реагувати на нові виклики.
Особливо зараз, коли так очевидно, що головні гравці у розв’язанні наявних проблем роблять ставку не стільки на міжнародні інституції, скільки на двосторонні міждержавні угоди і міжнародні коаліції. А відтак і забезпечення інвестиційного права потребуватиме подальшого розвитку в межах національно-правового і міжнародно-правового регулювання.
Серед світових інвесторів відомою вагою у сфері інвестицій володіє Китай. Китайські правники, що займаються інвестиційним правом, досконало знають міжнародні норми і ретельно, не покладаючись на допомогу, вивчають національне законодавство країн до яких спрямовують інвестиції. Наприклад, створений в Гонконгу інститут вивчає законодавство країн «Шовкового шляху» і готує спеціалістів для цієї китайської ініціативи. Вочевидь, саме такий підхід дозволяє китайському бізнесу комплексно використовувати як норми місцевих законів, так і слабкості національних законодавств країн-партнерів.
Китай, визнано, досяг безпрецедентних успіхів як у залученні ПІІ, так і в інвестуванні капіталу в економіки майже 100 держав. Однак не менш корисним досвідом для України КНР може поділитись щодо національних правових норм захисту власного виробника. Звісно, наша держава у законодавчий сфері орієнтується на європейські інвестиційні норми, які наразі в ЄС коригуються, але китайська практика заслуговує окремого вивчення.
Останнім часом саме китайські інвестиції викликають в Євросоюзі і США найбільше занепокоєння – адже вони спрямовані на стратегічно важливі «напрямки зростання» європейської економіки: хайтек, включно з товарами подвійного призначення, транспорт, енергетику (включно з АЕС) та інфраструктурні проекти. Китайських інвесторів навіть підозрюють у купівлі компаній не стільки для прибутку, скільки для використання їх інтелектуальної власності у себе вдома, і не виключають - для впливу на стратегічні вузли європейської економіки.
Щоб регулювати ці процеси, керівництво ЄС чи не вперше в історії серйозно задумалося про правове обмеження однієї з базових свобод Європи: свободи руху капіталу. Свобода руху капіталу - найбільш всеосяжна з свобод єдиного ринку ЄС. Якщо переміщення товарів, послуг і людей не обмежується тільки всередині ЄС, то свобода інвестування поширюється як всередині, так і за межі ЄС і досі не підлягала майже жодним обмеженням.
Європейський суд розглядає свободу руху капіталу як практично необмежену і максимально вузько трактує всі обмеження на інвестування. Фахівці пам’ятають відомі «справи про золотий акції», коли Європейський суд зобов'язав уряд Нідерландів відмовитися від частини прав по «золотим акціям» в компаніях KPN і TNT, що дозволяють блокувати поглинання цих компаній. Фактично єдиним засобом контролю іноземних інвестицій в ЄС є механізм дозволу на економічну концентрацію (merger clearance).
Залежно від розміру обігу учасників такий дозвіл видає або Єврокомісія, або антимонопольні органи окремих держав-членів ЄС. Їх турбує вплив поглинання на конкуренцію — але жоден з цих органів не перевіряє походження коштів або можливість збитку безпеці ЄС. Отже, у відповідь на іноземні поглинання деякі держави-члени ЄС практикують у себе додаткові перевірки безпеки.
Наприклад, уряд Німеччини неформально змусив китайських інвесторів відкликати заявки на поглинання Aixtron, виробника чіпів подвійного призначення, і Ledvance, виробника лампочок Osram. У Бельгії після масових протестів провалився проект китайської інвестиції в найбільшу газову мережу Eandis. Однак, як наполягають європейські експерти, проблема полягає в безсистемності такої реакції.
Перевірки проводяться на підставі винятків з режиму вільного переміщення капіталу, які TFEU (Угода про функціювання ЄС) передбачає для питань національної безпеки. У випадку з китайськими інвестиціями це досить хитка підстава - для нього потрібна наявність «дійсної та досить серйозної загрози» національній безпеці, що не включає просто негативні економічні наслідки.
Китайська сторона досі була схильна вирішувати справу миром, але в разі скарги до Європейського суду позитивний для європейських партнерів результат не гарантований - адже недарма Суд назвав свободу руху капіталу однією з найбільш «вільних». І це при тому, що європейські інвестиції в Китай зовсім не користуються особливою свободою. Багато секторів економіки Китаю поки залишаються взагалі закритими для іноземних інвестицій (!).
Німеччина, Великобританія і Франція вже фактично ввели у себе обмежені перевірки іноземних інвестицій. Наразі розглядається пропозиція уніфікувати відповідні правила всередині ЄС. Фахівці стверджують, що Китай у першу чергу дбає про юридичну, економічну і фінансову безпеку власних підприємців, юридичних осіб та інвесторів.
Як правова держава КНР вкладає вражаючи суми у створення центрів обміну правовою інформацією з різними країнами для того, щоб їх власні підприємці і громадяни, які мають бажання інвестувати в іншу державу, були юридично освічені і водночас більш захищені. В Китаї для безпеки своїх громадян та інвесторів формують нову правову базу спільно з тими країнами, з якими співпрацюють або планують інвестиційну діяльність.
Китай тільки почав заходити на український ринок, відповідно немає такого адаптованого законодавства, як з Європейським Союзом чи країнами, де він вже роками вибудовував юридичну базу через міжнародні угоди і конвенції. Україні ще належить спільно з китайськими партнерами напрацьовувати цілу низку норм, які сприятимуть двосторонній інвестиційній діяльності.
Експерти вважають, що завдяки всебічному обговоренню питання торгових і інвестиційних диспропорцій ЄС-Китай та початку торгових війн з 1 січня 2020 р. в Китаї набув чинності Закон про іноземні інвестиції. Знаковий закон, який забезпечує надійніший захист і більш сприятливе середовище для іноземних інвесторів.
Він спрямований на підвищення прозорості політики іноземних інвестицій і забезпечення участі підприємств з іноземними інвестиціями на китайському ринку. Закон складається з шести розділів, в цілому 42 статей, з уніфікованими нормами залучення, заохочення, захисту і регулювання іноземних інвестицій.
Як зазначив Прем'єр Державної ради КНР Лі Кецян, заходи щодо забезпечення відкритості Китаю не будуть проводитися разово, а будуть стимулювати привабливість китайських ринків для іноземних інвестицій на постійній основі.
Наявні підприємства з іноземними інвестиціями, які зареєстровані відповідно до чинного законодавства, зможуть продовжувати свою діяльність протягом ще п'яти років після набуття чинності нового закону. За цей час вони повинні будуть привести свої установчі документи і всю діяльність у відповідність до нового закону про іноземні інвестиції.
Принципи заохочення інвестицій
Національний режим для інвестицій. Китайський уряд в рівній мірі позитивно ставитиметься до іноземних інвестицій і до національних, якщо такі інвестиції спрямовані на розвиток економіки Китаю.
Справедливість і рівність. Підприємства з іноземними інвестиціями отримають права повноправних учасників фінансового ринку Китаю.
Роль уряду Китаю в залученні іноземних інвестицій. Уряд буде всіляко сприяти процесу залучення іноземних інвестицій за допомогою забезпечення політичних заходів і впровадженням відповідної законодавчої бази.
Захист інвестицій
Державна експропріація і компенсація. Закон передбачає, що в цілому інвестиції іноземних інвесторів не підлягають державній експропріації. Тільки при особливих обставинах і в громадських інтересах уряд може експропріювати або реквізувати свої інвестиції, але має негайно надати справедливу і розумну компенсацію.
Грошові перекази. Закон говорить, що капітальні вкладення, прибуток і віддача від капіталовкладень іноземних інвесторів в Китай можуть вільно переводитися за межі Китаю в юанях або в іноземній валюті. Наявні закони також установлюють, що законний дохід іноземних інвесторів в Китаї може вільно переводитися за межі Китаю.
Захист прав інтелектуальної власності та примусова передача технологій (forced technology transfer). Примусова передача технологій відбувається, коли іноземні багатонаціональні компанії змушені надавати стратегічно значущі технології місцевим структурам, які вони не контролюють, щоб отримати доступ до величезного китайського ринку. Китай зазнає критики щодо захисту прав інтелектуальної власності та практики примусового передавання технологій.
Тепер закон передбачає, що держава буде захищати права інтелектуальної власності іноземних інвесторів і підприємств з іноземними інвестиціями і заохочувати технологічне співробітництво на основі добровільності та загальноприйнятих комерційних норм. Державні органи і посадові особи більше не зможуть форсувати передачу технологій адміністративними засобами. Закон також зобов’язує урядові органи і посадових осіб зберігати комерційну таємницю іноземних інвесторів і підприємств з іноземними інвестиціями.
Роль уряду
Закон передбачає, що місцеві органи влади не повинні обмежувати законні інтереси підприємств з іноземними інвестиціями або збільшувати навантаження на підприємства з іноземними інвестиціями на адміністративному рівні, а місцеві органи влади мають виконувати зобов'язання перед іноземними інвесторами.
Українське право прямує до інвестора
В Україні також розуміють, що необхідно створювати інвестиційні умови, які зможуть успішно конкурувати з іншими країнами. Зрозуміло, що поки буде вигідніше й безпечніше вкладати в інші юрисдикції, китайські інвестори здебільшого так і робитимуть. Українське національне інвестиційне право лише на початку свого розвитку і, на відміну від КНР, наша держава не має такого переконливого правового і практичного досвіду, але має шанс використовувати найкращі зразки правових норм не лише ЄС, але і Піднебесної.
Лише протягом останніх декількох років на законодавчому рівні Україна спростила процес отримання дозволів на будівництво: усунула вимогу про наймання зовнішнього спостерігача і запровадила систему онлайн-повідомлень. Крім цього, отримання дозволу на будівництво стало менш коштовним завдяки зменшенню пайового внеску.
До нормативних здобутків відноситься спрощення умови отримання електроенергії завдяки оптимізації випуску технічних умов і впровадженню системи географічної інформації. До того ж держава підвищила надійність енергопостачання, запровадивши механізм компенсації за відключення електроенергії.
Спрощена реєстрацію власності завдяки підвищенню прозорості системи управління земельними ресурсами. Значно посилений захист міноритарних інвесторів з вимогою більш докладного розкриття даних про операції компаній із зацікавленими сторонами, які можуть бути пов'язані з мажоритарними інвесторами. Україна також скоротила час на імпорт завдяки спрощенню вимог сертифікації відповідності для автозапчастин, поліпшила доступ до кредитної інформації шляхом створення державного кредитного реєстру в Нацбанку.
Наша держава докладає певні зусилля і до спрощення реєстрації бізнесу, отримання кредитів, правового забезпечення виконання контрактів, поліпшення системи оподаткування, врегулювання питань неплатоспроможності. У жовтні 2019 р. набув чинності Кодекс з процедур банкрутства.
Верховна Рада України ухвалила проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». Він покращує такі індикатори: отримання кредитів, отримання дозволів на будівництво, забезпечення виконання контрактів, вирішення питань неплатоспроможності, реєстрація власності, захист міноритарних інвесторів, реєстрація підприємств. Набув чинності Закон «Про концесію», який забезпечує можливість ефективного залучення вітчизняних та іноземних інвестицій в економіку України на умовах міжнародної практики.
Парламентом ухвалена низка законів, які запроваджують єдиний рахунок для сплати податків і зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 1 січня 2021 року. Документи забезпечують спрощення митних формальностей для підприємств з високим ступенем довіри. Це відбуватиметься через створення авторизованого економічного оператора, як у ЄС, з перспективою їх взаємного визнання завдяки ухвалі проекту «Про внесення змін до Митного кодексу щодо деяких питань функціювання авторизованих економічних операторів».
У жовтні 2019 ухвалені проекти законів «Про будівельні норми щодо вдосконалення нормування у будівництві», щодо захисту права власності. Останній передбачає усунення основних юридичних прогалин, які створюють проблеми власникам нерухомості та бізнесу.
Закон передбачає припинення діяльності акредитованих суб'єктів, запровадження обов'язковості нотаріального посвідчення договорів про відчуження корпоративних прав, запровадження принципу одночасності вчинення нотаріальної дії та державної реєстрації прав, підвищення відповідальності за порушення реєстраційних процедур.
Очікується, що з ухваленням закону знизиться кількість рейдерських захоплень нерухомого майна та корпоративних прав, скоротяться витрати громадян та бізнесу на захист власності від протиправних посягань.
Завдячуючи всім цим змінам на національному правовому полі Україна піднялася на 64 сходинку в рейтингу Doing Business-2020. Але для приходу до країни багатьох потужних інвесторів цього замало. Чимало правничої роботи попереду. Враховуючи те, що КНР продовжує нарощувати інвестиційні проекти в Україні (на початок року Китай здійснив загальних інвестицій в економіку України на суму понад $18 млн.), варто в удосконаленні інвестиційного права окрему увагу приділити співпраці з китайськими правниками.
Право домовлятися на правильному березі
Експерти зазначають, що інтерес китайських інвесторів до України відчутно зріс, при чому у сферах, якими раніше вони не цікавились. Китай сьогодні перенасичений фінансовими ресурсами. Попри недосконалість нашого інвестиційного права інвестування в Україну для них стає привабливим, навіть не з точки зору прибутковості, а з точки зору територіальності. Зокрема, у зв’язку з підписанням Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС Україна стає зручним майданчиком для виробництва і поставки продукції на ринки Європейського Союзу.
Нагадаємо, що Україна і Китайська Народна Республіка мають план дій з реалізації китайської ініціативи спільного будівництва «Один пояс, один шлях». За цим планом сторони домовилися на основі дієвого механізму Комісії зі співробітництва між Урядом України та Урядом КНР спільно знаходити і розвивати стратегічні точки дотику в рамках ініціативи «Один пояс, один шлях», зміцнювати координацію політики, сприяти реалізації практичної співпраці на принципах взаємної вигоди.
Українські експерти наголошують, що саме правовим супроводом реалізації цього спільного плану мають цілеспрямовано займатися правники з інвестиційного права України і Піднебесної. Правовий пакет, який би спонукав, полегшував і сприяв двосторонній і багатосторонній співпраці України і держав-учасниць спільного будівництва «Економічного поясу шовкового шляху» і «Морського шовкового шляху ХХI ст.» буде вагомим внеском у подальший розвиток міждержавних відносин і інвестиційного права зокрема.
Адже спільний план передбачає сприяння активному просуванню підприємствами обох країн інвестиційного співробітництва в таких галузях: авіаційній, транспортній, енергетичній, важкому машинобудуванні, харчовій, хімічній та електротехнічній промисловості; створенню ланцюгів доданої вартості, поглиблюючи переробку продукції видобувних галузей.
Україна і КНР домовились розвивати співробітництво з модернізації промисловості на основі державно-приватного партнерства та інших інноваційних форм співпраці, спільно створювати інфраструктурні об'єкти, такі як, автомобільні і залізничні дороги, портову інфраструктуру, енергоефективне будівництво та розвивати ринки іпотечного кредитування.
Як бачимо, перспективи, що відкриваються у співпраці з Китаєм українському уряду та бізнесу, є дуже привабливими. Китай як країна передових технологій міг би і виявляє бажання докластися до модернізації технологій та збільшення потужностей України. Але китайський інвестор очікує на позитивні зміни в роботі з митними, правоохоронними, податковими органами, обмін інформацією щодо інвесторів і, можливо, створення сприятливих умов для обороту юанів в Україні.
Фахівці радять, скориставшись тим, що Піднебесна зробила ставку на експорт свого капіталу, - надати інвесторам і кредиторам з КНР надійні українські фінансові інструменти для вкладень, а також привабливі бізнес-проекти на середньо- та довгострокову перспективу. Наші країни можуть спільно створити Міжнародну товарно-біржову платформу для забезпечення організаційних, технологічних, правових та інших умов функціювання і розвитку біржової торгівлі між ринками КНР і України. Повноваження і регламент діяльності такої платформи також потребує законодавчого регулювання.
Китай може поділитися практичним досвідом правового забезпечення і організації регіональних фронт-офісів сприяння інвестиційній діяльності в Україні, на які вже давно очікують інвестори. Зрозуміло, що для гармонізації законодавства потрібні роки, але завдання нинішньої влади послідовно працювати, щоб на спільній основі створювалась нова правова база, яка б допомогла розширити співпрацю наших держав.
Для підвищення інвестиційної привабливості вже в цьому році Україна може унормувати на національному рівні запровадження онлайн-реєстрації товариств з обмеженою відповідальністю винятково із спрощеною авторизацією особи (використання ID-паспорта, Bank ID), реєстрацію суб'єкта господарювання платником податку на додану вартість протягом дня і скасування норми попереднього подання повідомлення про працевлаштування працівників.
Держава в смартфоні може передбачити правові новації щодо регулювання внесення документів на право власності на землю та нерухомість в електронний реєстр і об'єднати реєстри прав власності на нерухомість та землю в один. Час також запровадити адміністративне оскарження дій та рішень державних реєстраторів щодо реєстрації нерухомого майна та земельних ділянок. А орган, який буде розглядати такі скарги, слід відокремити від Мін'юсту та Державного земельного кадастру.
Багато нарікань і до оподаткування. Фахівці рекомендують зменшити ставки податків на фонд зарплати і замінити податок на прибуток податком на виведений капітал. Щодо забезпечення виконання контрактів — пропонується запровадити подання позовів, пояснень та клопотань через спеціальну електронну платформу. Всі ці пропозиції потребують опрацювання і правового закріплення.
Україна зацікавлена у практиці і стажуванні українських молодих фахівців з інвестиційного права у КНР. Водночас китайські правники могли би вивчати наше законодавство. Такий взаємний обмін дозволить будувати спільний бізнес і в подальшому виходити на пропозиції для нашого уряду, для наших законодавців: якісь спільні законопроекти, які будуть корисними для двох держав і спростять роботу бізнесу.
Актуальним є питання підготовки фахових перекладачів у сфері інвестиційного права обох країн. З огляду на двосторонню зацікавленість у співробітництві, попереду багато спільної правничої роботи. Але Україні варто не лише створювати нове інвестиційне законодавство, а й попіклуватись про його дієвість і безумовне виконання.
