Мобілізація права під час війни-військове право, військова юстиція
Може видатися дивним винесення у заголовок терміну, що передається через словосполучення «мобілізація права» і дивним може здаватися подальший дискурс проблеми, яка для багатьох, а радше – для більшості, не існує.
У тому й суть – проблема мобілізації права існує не лише у звичайній конфліктній ситуації, яка стає предметом оцінки права для його застосування та вирішення конфлікту. Проблема мобілізації права – це проблема його існування під час війни.
Насамперед досягнемо певного рівня конвенційності – встановимо що ми розуміємо під терміном мобілізація – одним з тих термінів, які набули значного поширення та значної вживаності в останнє десятиліття в Україні у зв’язку з агресією рф, а також за межами України.
Мобілізація походить від французького mobiliser, що має декілька значень, спільним для яких є – зосередити сили, ресурси тощо для досягнення певного результату, для досягнення певної мети. Найчастіше застосовується зазначений термін у контексті підготовки до участі у збройному конфлікті, забезпечення участі у збройному конфлікті, хоча в інших значеннях теж зустрічається часто.
Виходимо з того, що мобілізація має саме таке значення – зосередження зусиль, ресурсів для досягнення мети. Властивості права дозволяють у людському існуванні використовувати право як інструмент для досягнення певних цілей, певної мети, як правило, тієї, що відповідає людським потребам та не суперечить людським цінностям.
Зрозуміло, що в умовах війни право має зосередити свою дію в напрямку досягнення мети, якою є справедливе вирішення збройного конфлікту. Але національне право має діяти для досягнення мети, якою є забезпечення збройної переваги національних Збройних Сил, для досягнення воєнної безпеки, для захисту національних інтересів від загроз воєнного характеру, які властиві збройному конфлікту загалом, та агресії насамперед.
Право під час війни, під час збройного конфлікту набуває переважного змісту, яким є його мілітарна або ж військова складова. Мобілізація права під час війни – рефлексія військового права, а якщо у більш широкому контексті – рефлексія військово-правової реальності, яка виявляється у відповідних нормах, відносинах, інститутах, у застосуванні права, у відповідальності. Звичайно, вказані питання напряму стосуються правового забезпечення оборони держави.
Без військового права пройти через війну суспільству неможливо, як і неможливо вирішити більшість організаційних, поведінкових і, навіть, технологічних, економічних проблем, що виникають під час збройного конфлікту. Яким би чином не мислили та у який би спосіб не діяли ті соціальні суб’єкти, які реалізують свої статуси у збройному конфлікті, але самі статуси та поведінкові акти, результати діяльності підлягають військово-правовій оцінці та вимагають військово-правового регулювання.
Саме прагнення до справедливості у збройному конфлікті має консолідувати думки та дії щодо військово-правового застосування, без чого справедливості у війні не досягти, власне, як і не досягти перемоги.
Мобілізація права під час війни – це військова юстиція, у її системному розумінні – військові відносини, що зазнали впливу військового права, військові правоохоронні органи, військове правосуддя, де здійснюють визначену законом діяльність військові суди, військова прокуратура, спеціалізований інститут (військова адвокатура), де військовослужбовцям надається безоплатна якісна спеціалізована правнича допомога.
Виключно система військової юстиції у своїй нормативній та інституційній єдності може в умовах війни забезпечити військовий правопорядок, як неодмінну загальну ознаку військово-правової реальності, забезпечити охорону прав військовослужбовців в умовах воєнних, бойових дій, оперативно знайти правове рішення у конфліктах між військовими обов’язками, що обтяжені умовами війни, та правами військовослужбовців, які неодмінно потребують оперативного та якісного судового захисту.
Отже, мобілізація права під час війни – це військове право, військова юстиція, що стають основними складовими національної правової системи, здійснюють ефективну взаємодію з міжнародним правом (правом міжнародної безпеки, міжнародним гуманітарним правом, інституційною діяльністю міжнародного правосуддя). Водночас мобілізація права в умовах війни – це активна та послідовна дія права щодо забезпечення мобілізації економіки, діяльності усіх органів державної влади, місцевого самоврядування щодо виконання завдань для оборони держави.
Запит, твердження про якісний рівень мобілізації як підготовки до збройного конфлікту, участі у збройному конфлікті – це завжди військово-правове вирішення усіх складових мобілізаційної підготовки та мобілізації, що гарантує складний, спеціалізований підхід до мобілізації права у сфері оборони або ж – у воєнній сфері за рахунок військового права.
На жаль мобілізація права України в умовах відсічі збройної агресії рф не вирішена. Проблеми розвитку військового права як науки, навчальної дисципліни, як галузі національного права, проблеми створення та розвитку системи військової юстиції України залишаються предметом уваги науковців, окремих правників, фахівців у секторі безпеки і оборони. Без формування та реалізації відповідного напряму державної політики вказані проблеми вирішити неможливо, а отже неможливо вирішити усі питання, що стосуються мобілізації права, якісного правового забезпечення оборони держави.
Павло Богуцький для «Українського права»
