На умінні відрізняти добро від зла стоїть світ – Жюль Мішле
Жюля Мішле ( 21 серпня 1798-1874 р.р.), французького історика і публіциста, автора терміну «Ренесанс» та його змісту, вважають батьком французької нації у сучасному її розумінні. Жюль Мішле отримав літературну освіту, що сприяло витонченому стилю його творів, мав ступінь бакалавра права, але історіографія стала для нього улюбленим заняттям на все життя.
Мішле досліджував сучасну йому історію Франції, однак минуле та майбутнє завжди були у полі його наукових поглядів. У своєму житті та науковій праці Жюль Мішле знав офіційне визнання та офіційну заборону викладання в університеті, однак його твори мали надзвичайний успіх. Багатотомна «Історія Франції» а також «Історія революції» були та є популярними не лише у Франції.
Жюль Мішле демонстрував розуміння людської величі та людської трагедії. Йому належать висловлювання про те, що «кожна людина — це людство, його всесвітня історія», а також що «людина - свій власний Прометей».
Жюля Мішле визнано характеризують як прихильника історичного романтизму. Можливо це й так, але оцінки Мішле історичних подій, свідком яких він був у XIX сторіччі, були далекими від романтизму, засновувались на людських цінностях, які набували ваги у суспільному житті Франції та Європи. Франція XIX століття, на думку Мішле, перебувала у приниженому становищі в Європі, що вимагало від французів та Франції не лише відповідної оцінки, але й відповідних дій.
Однак цікавими є думки Жюля Мішле стосовно росії, її минулого, сучасного для історика та майбутнього. Дослідники акцентують увагу на суб’єктивному ставленні Мішле до росії через пережитий ним час окупації російською армією Франції, Парижа. Не будемо дискутувати з цього приводу, оскільки зіткнення з російською дійсністю могли бути приводом для вивчення та розуміння її особливостей. Але звернемося до історичних оцінок та характеристик Жюля Мішле.
„Неможливо без огиди думати про те, що в цій країні чиновників і Церква тільки називається Церквою, по суті ж є частиною державної машини – писав Жюль Мішле, - народ не отримує від священиків ні духовної науки, ні втіхи. Релігійна проповідь категорично заборонена. Ті, хто спробував проповідувати, були заслані до Сибіру. Священик – не хтось інший, як чиновник, а отже, має військові звання. Митрополит московський дослужився до генерал-аншефа, митрополит казанський до генерал-лейтенанта».
Розмірковуючи над природою російського народу, Жюль Мішле зазначав: «„Що ж таке російський народ? Спільнота людей чи ще не організована природна стихія? Можливо, це пісок, летючий пил, подібний до того, який, знявшись у повітря, три місяці на рік гасає над російською землею? Або все-таки вода, подібна до тієї, що в решту місяців перетворює цей безрадісний край на велике брудне болото або крижану рівнину? Ні. Пісок куди надійніший, ніж російський народ». Окрім цього: «До росіян точно застосовується: «Для них немає ні минулого, ні майбутнього; вони знають лише нинішнє». Дивлячись на росіян, ясно розумієш, що це плем'я поки що не розвинулося до кінця. Росіяни ще не цілком люди. Їм бракує головної якості людини – морального відчуття, уміння відрізняти добро від зла. На цьому відчутті та цьому вмінні стоїть світ. Людина, яка їх позбавлена, пливе волею хвиль і перебуває у владі морального хаосу, який ще чекає появи Творця».
Цікавою є оцінка Жюля Мішле влади сучасної йому росії та німецького впливу на російську бюрократію, яка фактично знущалась над російським народом: «Уряд цей складається з найбрехливіших людей, які тільки зустрічаються в імперії брехні. Він називає себе російським, насправді ж залишається німецьким; з кожних шістьох чиновників п'ять – німці, уродженці Курляндії та Лівонії, нахаби і педанти, що становлять разючий контраст з російськими людьми, зовсім не знають російського життя, чужі російському характеру і російському духу, роблять все наперекір здоровому глузду, завжди готові поглумитися над російським народом, викривити його споконвічні похвальні властивості».
Насамкінець про імперію брехні та ілюзій: "У Росії всі, від малого до великого, обманюють і брешуть: ця країна - фантасмагорія, міраж, імперія ілюзій ", а також:
«Росія - царство брехні. Брехня – в громаді, яку слід назвати уявною громадою. Брехня – в поміщику, священику та у царі».
Прочитання думок Жюля Мішле дає чимало приводів для осмислення того, що відбувалося та відбувається нині не лише в росії, але й за її межами – у багатостраждальній від російської агресії Україні, яку Жюль Мішле з повагою називав «нацією козаків». Можливо у цьому причина агресії - несприйняття в росії українського, як справжнього, заснованого на розумінні добра, що має своїм покликанням важку боротьбу зі злом.
Петро Ясен
