Правовий поглядАналітика

Нульова декларація та податкова амністія: чи запрацюють запропоновані зміни?

27.10.2019 / 09:00
361
+A
-a

Нульова декларація та податкова амністія: чи запрацюють запропоновані зміни?

Питання запровадження «нульової декларації», введення якої передбачається, зокрема, законопроєктом № 1232 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей застосування спеціального декларування за порушення фізичними особами податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що мали місце до 31 грудня 2018 року» є на слуху громадськості уже тривалий час. Раніше дані зміни також пропонувалось окремими депутатами попереднього скликання Верховної ради, однак не знайшли підтримки та були відкликані.

Наразі дане питання знову набирає нових обертів і стало темою для обговорень на одному із заходів Комітету Асоціації правників України з податкового та митного права.

ЗАКОНОПРОЄКТ №1232: ІСТОРІЯ ВПРОВАДЖЕННЯ ТА ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Як зазначила адвокат Тетяна Лісовець, згідно із законопроектом №1232 про так зване «нульове декларування», всім фізичним особам запропоновано подати спеціальну декларацію, в якій зізнатись, що свого часу вони мусили, але не відобразили в декларації з податку на доходи фізичних осіб певні доходи або активи і, сплативши за це 5% сукупного податкового зобов‘язання, отримати гарантії щодо того, що ніхто не зможе у майбутньому запитати, звідки майно взялось, як воно було набуто, і звільнити їх від відповідальності за вичерпний перелік злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, які могли б бути застосовані до особи за ухилення від оподаткування.

Як зазанчалось вище, ще в 2015 році був імплементований певний податковий компроміс, згідно з яким більшістю експертів ідея «нульової декларації» була визнана провальною, саме через те, що звільнення і гарантії, які були запропоновані державою не несли в собі всеосяжного характеру. Тобто, зізнавшись у чомусь одному, особа не отримувала можливості «обнулити» відповідальність за ухилення від сплати всіх видів податків та за всі види претензій кримінального характеру, які могли б бути висунені до неї у зв‘язку із новозадекларованим майном.

Насправді, як вірно наголосили спікери, якщо аналізувати вказаний законопроєкт №1232, то можна побачити, що він залишив у собі невирішеними описані вище проблемні питання.

Наприклад, можна проаналізувати ситуацію із середньостатистичним суб‘єктом підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування, який займається будівництвом. За певний час, шляхом, в тому числі й, приховування реального прибутку, такий суб‘єкт міг набути майна на декілька мільйонів гривень, яке він не оподаткував.

Що на нього чекає, якщо він скористається механізмом, який пропонується проєктом 1232? Адвокат Антон Поляничко спробував розкрити основні ризики вказаного законопроекту на даному прикладі.

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЗАКОНОПРОЕКТУ №1232

Одразу варто зазначити, що запропоновані зміни стосуються лише звільнення громадян від сплати податку на доходи фізичних осіб та штрафів за несвоєчасну чи неповну сплату цього податку.

Тобто, підприємець в спеціальній декларації, запропонованій законопроектом, може задекларувати прибуток від своєї діяльності, який він мав відобразити в декларації, як оподатковуваний ПДФО дохід. Однак, якщо ж підприємець займався оподатковуваними ПДВ операціями, то на такий податок звільнення ніяким чином поширюватись не буде. У разі, якщо такий підприємець був також засновником юридичних осіб, то на сплачувані ними податки податкова амністія не поширюється, і якщо податківці дізнаються, що оперції, які підприємець вчинив як ФОП, також стосувались і його власних юридичних осіб, то є ризик, що вони поцікавляться, як саме товариства сплачували необхідні податки.

Також, як про це прямо вказано у законопроекті, дана легалізація не буде поширюватись на грошові кошти або майно, здобуті злочинним шляхом, в тому числі й на «корупційні» гроші. Нібито на противагу такій позиції, законопроект включає положення, які містять спеціальні застереження, що інформація надана під час «нульового декларування» не може бути використана як доказ у цивільних, кримінальних, адміністративних справах.

На перший погляд, положення виглядає доволі ліберальним, але якщо замислитись, то можна зрозуміти, що правоохоронним або іншим контролюючим органам отримати певні докази можна буде й іншим шляхом, до якого їх буде спонукати інформація з «нульового декларування» (допит свідків, слідчі оперативні дії тощо). І як наслідок декларанту буде доволі важко довести, що докази були отримані відповідними особами внаслідок вивчення його декларації, а не самостійно.

Найстрашніше, за переконанням Антона Поляничка, в такому виді декларування те, що особа фактично ніби то з’являється з повинною та зізнається, що причетна до певного роду протиправних діянь. І в даному випадку інтерес правоохоронних органів до такої особи може переважити ті противаги законопроекту, які встановлювались задля того, щоб убезпечити таку особу від певного роду переслідувань.

Подання декларації із зазначенням відповідних активів відбувається в контролюючий орган, який має право протягом 180 днів провести відповідну перевірку. В той же час вимоги до декларації є доволі розмитими: особа має лише зазначити об’єкт із ознаками, які його ідентифікують, вартість вказаного в декларації майна (а контролюючий орган має право залучити незалежного оцінювача і провести власну оцінку). Законопроект не дає відповідей на питання, яким чином буде залучатись «оцінщик», за якими саме критеріями та з яких міркувань буде надаватись перевага оцінці платника податків, а не контролюючого органу чи навпаки тощо.

Спікер також вважає в певній мірі несправедливим законопроект, адже він по суті змушує платника податків сплачувати податки за ті доходи, за які він не повинен був їх сплачувати. Маються на увазі ситуації, коли, наприклад, роботодавці-податкові агенти з якихось причин не перераховували за працевлаштованих осіб ПДФО на користь держави або перераховували його, однак не в повній сумі. «Виходить, що відповідальність податкових агентів перекладається «на плечі» звичайних працівників», - резюмує адвокат.

«Подушками безпеки» законопроекту можна назвати такі положення як строк позовної давності тривалістю в 3 роки з моменту подання декларації та «подарунок» від держави у вигляді перших 300 000,00 грн, які особа може задекларувати без сплати жодного податку з них.         

Вочевидь, такий подарунок є приємним бонусом для платника податку з однієї сторони, а з іншої це все наводить на думку, що держава переслідує за ціль зібрати якомога більше інформації про майно та статки своїх громадян і саме через це пропонує такі вигідні умови. Хоча досі незрозуміло, яка кінцева мета таких дій та як ця інформація може бути використана в майбутньому на шкоду платнику податків. «Можливо метою є наповнити бюджет країни та закласти підґрунтя для так званих непрямих методів, але реальні цілі поки що не прослідковуються», - зазначили учасники заходу.

МОЖЛИВІ АЛЬТЕРНАТИВНІ ШЛЯХИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІДЕЇ «НУЛЬОВОГО ДЕКЛАРУВАННЯ»

На переконання Антона Поляничко, однією з бажаних цілей законопроекту могла би бути амністія капіталів задля забезпечення інвестування в державу з боку її громадян, щоб закласти певні підвалини для економічного зростання. Під амністією розуміється надання громадянам право в повній мірі і без будь-яких обмежень розпоряджатись тим капіталом, який вони набули до цього часу. 

«Для реалізації такої цілі треба запровадити податкову амністію для всіх без винятку податків і зборів. Також все те майно, яким особи володіють на праві власності повинно бути амністовано без жодних умов, що зменшить ризики приховування справжніх власників майна і поступово прибере підґрунтя для рейдерства», - зазначив адвокат.

Доповідач вважає, що всі «господарські» злочини повинні бути декриміналізовані, щоб уникнути тиску на бізнес, який наразі не дає в повній мірі і повноцінно вести господарську діяльність.

Спікер зауважив, що українській бізнес не в змозі сплачувати всі ті податки, які наразі закріплюються податковим законодавством по прикладу країн ЄС, адже у бізнесу немає, в тому числі, й рівноцінного доступу до дешевих кредитів, як у європейських країнах. І звідси витікають численні податкові зловживання, які проявляються у пошуку різного роду «схем» для ухилення від сплати податків.

Також, задля уникнення зловживань бізнесу і контролюючих органів, які полягають у певного роду домовленостях «ви платите певну суму - ми не чіпаємо», необхідно запровадити систему сукупного податкового навантаження з кожного платника податків у певний податковий період.

Наприклад, кожному платнику податків можна визначити, виходячи із середньогалузевого податкового навантаження, суму податків, яка буде підлягати сплаті протягом певного періоду, яку він поступово щомісячно або щоквартально буде сплачувати. І при цьому до такого платника податків не може бути застосовано будь-яких перевірок, донарахувань тощо.

Адже, по статистиці, лише близько 30% податкових справ, які стосуються податкових донарахувань для податкових органів є виграшними, і тільки у 3% випадків вдається реально стягнути з платника податків грошові кошти.

Першочергово, на думку адвоката, треба розвантажити суди від великої кількості податкових справ, але «не шляхом створення апеляційної ради при Міністерстві фінансів, яка, очевидно, «потоне» у тисячах скарг, а скоріше шляхом визнання відкликаними всіх податкових повідомлень-рішень, які вже отримали платники податків, визнання остаточними усіх прийнятих рішень по судових справах та повернення усіх апеляційних скарг».

Новими змінами в законодавсті наразі пропонується передати усі кримінальні справи, які стосуються фінансових злочинів, новоствореному Бюро фінансових розслідувань протягом місяця з дня створення, що, безумовно, може спричинити певний колапс у його роботі, такий, який на даний час спостерігається у Верховному суді.

Підсумовуючи, адвокат підкреслив неможливість прийняття законопроекту в тому вигляді, який він має зараз, бо не зрозуміло як його впроваджувати у реальні правовідносини між суспільством та державою.

Слід погодитись із позицією спікерів та визнати, що запропоновані зміни є недосконалими та потребують доопрацювання. Ідея із запровадженням «нульового декларування» є цікавою та мала місце в практиці окремих держав. Однак запропонована модель не дає можливості визнати, що цей механізм працюватиме на практиці та не буде проігнорований громадянами.

Додатково, слід окрему увагу звернути на необхідність здійснення просвітницької агітації із застосування положень даного законопроекту (після його доопрацювання) у суспільстві, оскільки без наявності масового фактору правозастосування цих ідей вони залишаться нереалізованими та неефективними.

Зозуля Наталія, «Українське право»

 

 

 

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Прискорення у праві: нові виклики donum auctoris Прискорення у праві: нові виклики
Одна з невиліковних сучасних хвороб в українському праві – ігнорування процедури. Але… Історія, від якої є бажання ...
Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським Феміда Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським
26 липня завершила роботу Комісія для проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду...
Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони? Справа Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони?
Безпека передусім! Відомий і справедливий вислів. І тільки в наших силах зробити так, щоб наші рідні, і ми самі поч...
Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика