Правовий поглядАналітика

Особливості розгляду й вирішення спортивних спорів

02.10.2019 / 14:35
757
+A
-a

Особливості розгляду й вирішення спортивних спорів

Раніше «Українське право» уже зверталось до особливостей, які існують у спортивному праві. Підтверджуємо думку про те, що сучасному світі, окрім класичних галузей права, популярності набирають і новітні сфери, які виникають у зв’язку з інформаційним прогресом чи розвитком та удосконаленням окремих видів діяльності. Однією з таких галузей є спортивне право. 

Нещодавно на цю тему відбувся захід за участю адвоката та к.ю.н. Гніздовської Ганни. Для того, аби пояснити усі важливі деталі і сповна розкрити таку специфічну тему, доповідачем було взято за приклад такий професійний вид спорту як футбол.

ПОНЯТТЯ СПОРТИВНИХ СПОРІВ ТА ЇХ ВИДИ

Взагалі, спортивний спір – це різні за своїм змістом неврегульовані розбіжності суб’єктів сфери фізичної культури і спорту, які виникають щодо прав та обов’язків у сфері спортивних відносин, передані на розгляд органам з вирішення спортивних спорів.

Не всі спори, які виникають у спортивній сфері можуть вважатись спортивними, існує доволі тонка грань, яка буде висвітлюватись в цій статті.

Суб’єктами спортивних спорів можуть бути спортсмени, тренери разом із технічним персоналом, який входить до тренерського штабу, спортивні школи, фізкультурно-спортивні об’єднання. А до вирішення спортивних спорів, окрім законів і підзаконних нормативно-правових актів, можуть застосовуватись також нормативні документи спортивних федерацій, клубів, інших фізкультурно-спортивних об’єднань.

Арбітри (судді), які вирішують такі спори повинні мати спеціальні знання з певного або кількох схожих видів спорту (тобто доволі вузьку спеціалізацію). Вирішення ж спорів, особливо тих, які витікають із спортивних змагань, повинно відбуватись у доволі стислий строк, від 45 до 60 днів, за винятком розгляду спорів у Спортивному арбітражному суді в Лозанні (CAS), про який буде іти мова нижче.

Всі спортивні спори поділяються на змагальні і незмагальні.

Перші виникають внаслідок проведення спортивних змагань і пов’язані з підготовкою, проведенням конкретного змагання та підсумовуванням їх результатів, і повинні бути розглянуті уповноваженими органами у найкоротші строки. Розгляд спорів може відбуватись на етапі подачі заявки (пов’язані з правом на участь у змаганнях, відхиленням заявки тощо). За твердженням доповідача, таких спорів зазвичай по практиці дуже багато, в тому числі й в професійному футболі, адже існують певні ліцензійні умови і футбольний клуб, щоб взяти участь у сезонних змаганнях повинен обов’язково довести свою відповідність таким умовам), проведення змагань (пов’язані з використанням екіпірування, з порушенням антидопінгових правил тощо), і на етапі підсумовування результатів (пов’язані з порушеннями при підрахунках очок).

Незмагальні спори можуть бути пов’язані із членством у спортивних федераціях, із допінг-тестами поза змаганнями, порушенням кодексу поведінки (дисциплінарні спори), неетичними висловлюваннями (етичні спори), та з порушенням контракту з федерацією або спонсорського контракту.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗГЛЯДУ СПОРТИВНИХ СПОРІВ ОРГАНАМИ НАЦІОНАЛЬНИХ АСОЦІАЦІЙ

Кожна спортивна асоціація незалежно від виду спорту має свою власну систему органів, які вирішують спортивні спори.

Якщо ж говорити, наприклад, про професійний футбол в Україні, то наразі система органів створених для вирішення спорів у даному виді спорту складається із постійних комітетів Української асоціації футболу (зокрема Комітет з атестації футбольних клубів), контрольно-дисциплінарного комітету УАФ, апеляційного комітету УАФ та Палати з вирішення спорів УАФ.

Комітет УАФ з атестації футбольних клубів проводить щорічну атестацію футбольних клубів, його можна вважати директивним органом першої інстанції, який має виключну компетенцію приймати рішення щодо видачі ліцензії або відмови у видачі ліцензії. Також комітет має право у процесі проведення змагань відзивати ліцензії в тому випадку, коли футбольний клуб перестав відповідати ліцензійним умовам. Рішення комітету може бути оскаржено у десятиденний строк до Апеляційного комітету УАФ в письмовому вигляді. Апеляційний комітет може розглядати нові докази, які не були представлені раніше Комітету з атестації, а його рішення вже не може бути оскаржено в інші органи УАФ.

Контрольно-дисциплінарний комітет УАФ розглядає і вирішує справи як орган першої інстанції та здійснює безпосередній нагляд за рішеннями інших органів і їх виконанням. Іноді професійні футбольні клуби виносять рішення пов’язані із притягненням до відповідальності своїх гравців, в тому числі їх штрафуванням. Виконання таких рішень і проводиться під контролем КДК УАФ, щоб клуби не порушували права та інтереси гравців, тренерів, технічного і медичного персоналу та правильно застосовували норми локальних нормативних актів та нормативно-правових актів України при ухваленні своїх рішень.

До компетенції КДК УАФ відносяться зокрема такі спори:

- що належать до компетенції органів юридичних осіб у футболі, пов’язані з їх діяльністю в професійному футболі (як професійні футбольні клуби, так і дитячі, юнацькі заклади);

- спори про відкриття дисциплінарних проваджень та застосування дисциплінарних санкцій за порушення, не помічені офіційними особами матчу і, про які стало відомо з загальнодоступних джерел (телетрансляції) (після таких нововведень навіть вболівальник, який побачив порушення правил під час проведення матчу, може звернутись до КДК із заявою і комітет повинен буде її розглянути);

- про перегляд рішення про дисциплінарні санкції, прийнятого арбітром, в частині правових наслідків такого рішення і тільки у разі, якщо таке рішення викликало явну помилку;

- про видалення учасників;

- про застосування додаткових дисциплінарних санкцій (крім персонального покарання, застосовуваного арбітром. До таких покарань відносяться і штрафування гравців і заборона грати в майбутньому у визначеній кількості матчів тощо).

Апеляційна палата УАФ розглядає апеляційні скарги на рішення КДК та дисциплінарних органів юридичних осіб, але вона не здійснює моніторинг та нагляд за рішеннями органів юридичних осіб.

Апеляційна скарга повинна бути подана протягом 10 днів з моменту отримання повного тексту рішення у разі, якщо скарга подається на рішення КДК УАФ або дисциплінарного органу юридичної особи. І протягом п’яти днів, якщо скарга подається на постанову КДК УАФ (постанови найчастіше стосуються повернення заяв, які надійшли до КДК УАФ або залишення їх без розгляду або дисциплінарного органу юридичної особи).

У дисциплінарних правилах не визначено строку на підготовку КДК повного тексту рішення, але за загальним правилом він їх готує протягом двох тижнів, але в окремих випадках строк підготовки може затягнутись більш ніж на 30 днів. Наразі дані рішення не публікуються на веб-сайті УАФ, хоча ще декілька років тому до них можна було вільно отримати доступ.

Палата з вирішення спорів УАФ є незалежною інстанцією з розгляду та вирішення спорів та по суті є своєрідним третейським судом; сторони по справі можуть заявляти відводи, подавати докази, викликати свідків, експертів, заявляти клопотання тощо.

До виключної компетенції ПВС УАФ відносяться спори щодо трудових відносин між професійними клубами та футболістами, а також між професійними клубами і тренерами, між професійними клубами про трансферні зобов’язання, між професійними і аматорськими клубами, дитячо-юнацькими спортивними закладами про виплату компенсації за підготовку футболістів і механізм солідарності, між клубами і футболістами щодо контрактних суперечок, що виникають із договорів на спортивну підготовку футболіста, та спори за участю посередників.

Палата не розглядає заяви в разі звернення заявника до суду загальної юрисдикції, Палати по вирішенню суперечок ФІФА або CAS із заявою з того самого предмета, між тими самими сторонами і з тих самих підстав.

Рішення ПВС оскаржуються в CAS протягом 21 дня з моменту отримання стороною його повного тексту.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗГЛЯДУ СПОРІВ НАЦІОНАЛЬНИМИ СУДАМИ УКРАЇНИ

За загальним правилом при вирішенні будь-яких спортивних спорів (не обов’язково в професійному футболі) сторонам спору не можна звертатись для їх вирішення до національних судів.

Якщо подивитись на прикладі футболу, то така заборона описана у ст. 68 Статуту ФІФА.

Натомість, можна використовувати відповідні органи футбольної та/або спортивної юрисдикції. У разі порушення футбольними клубами зазначеного правила до них можуть бути застосовані доволі сурові покарання, зокрема виключення клубу зі змагань і навіть довічна дискваліфікація, якщо говорити про гравців.

Якщо повернутись трішки вище, то можна зазначити, що визначення поняття спортивного спору на законодавчому рівні відсутнє, і в той же час у кожному виді спорту існують свої дисциплінарні правила. Зокрема у професійному футболі це дисциплінарний кодекс, з який можна ознайомитись на веб-сайті УАФ.

Так, суд загальної юрисдикції при прийнятті відповідної заяви повинен вирішити чи відноситься той чи інший спір до особливої компетенції футбольних органів чи ні.

Звісно, якщо, наприклад, УАФ не виплачує своїм працівникам заробітну плату і особа, чиї права було порушено звернеться до суду за захистом своїх прав, то це не буде спортивним спором. Але якщо такі футбольні клуби української прем’єр-ліги як «Динамо» та «Шахтар» грали матч і одна з команд отримала перемогу, то інша не може оскаржувати результати цього матчу до суду, навіть якщо вона має якісь докази нечесного здобуття перемоги супротивником.

Але оскільки знову ж таки на законодавчому рівні немає визначення поняття спортивного спору, суди при прийняття заяви визначають саме чи відноситься певний спір до виключної компетенції УАФ чи ні.

Доволі цікавим є кейс протистояння ФК «Карпати» та Володимира Гудими, в якому гравець бажав стягнути з клубу заборгованість у розмірі 73 800,00 доларів США. Все почалось з того, що ПВС УАФ прийняла рішення на користь Гудими та зобов’язала клуб виплатити йому борг, а в свою чергу КДК УАФ оштрафувала клуб та закрила йому трансферне вікно за невиконання рішення Палати. Але ФК «Карпати» звернувся до Франківського районного суду м. Львова із позовом, який суд повністю задовольнив та зняв з клубу всі санкції та борги. Футбольний клуб пред’явив це рішення до ПВС, але Палата відмовилась переглядати справу футболіста за нововиявленими обставинами. Крапка в цьому спорі була поставлена CAS у справі № 145/05/2014, який своїм рішенням визнав відмову ПВС УАФ правомірною , у свою чергу борги перед футболістом були погашені, спір, таким чином, вирішено.

Від себе зазначимо, що питання відповідності вказаного рішення КДК УАФ національному законодавству, дійсно, під сумнівом, проте у процедурі розгляду спору КДК УАФ фактично відсутні можливості перегляду за нововиявленими обставинами, якими можуть бути рішення загального суду. При цьому варто звернути увагу на ті норми «футбольного правосуддя», які обмежують звернення до національних судів, чим фактично обмежуються права щодо доступу до правосуддя. Але тут важливим є вибір учасників спору, якими можуть бути футболіст і команда, щодо подальшого розвитку і вирішення спору, оскільки результат може бути таким – заборона участі у змаганнях. Це вкотре підтверджує існування проблеми, яка потребує досить уважного ставлення щодо застосування не лише норм спортивного права, але й законодавства, яким як правило, може бути законодавство про працю, про оплату праці, про страхування тощо.

В окремих випадках, коли спір може виникати з відносин, суміжних зі спортивними, його може вирішити національний суд, як наприклад у справі № 520/11781/15-ц (Кузнєцов С.С. vs ФК «Говерла»), за підсумками вирішення якої судом було стягнуто з футбольного клубу на користь гравця додаткові виплати за період дії контракту та середній заробіток за час розрахунку при звільненні.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗГЛЯДУ СПОРТИВНИХ СПОРІВ ОРГАНАМИ СПОРТИВНОГО АРБІТРАЖУ

До органів спортивного арбітражу належать Міжнародна рада з питань спортивного арбітражу (ICAS) та Спортивний арбітражний суд (CAS), які знаходяться в Лозанні, Швейцарія.

CAS розглядає усі спортивні спори і не лише у професійному футболі, а у всіх видах спорту і є фактично останньою ланкою, до якої можна звернутись за вирішенням спортивного спору. До того ж у CAS є й медіатори, на випадок якщо учасники не бажають вступати у спір, а хочуть порозумітися між собою та домовитися мирним шляхом В будь-якому разі, це вийде дешевше для сторін, аніж вступати у спір.

Даний арбітражний суд діє на підставі Кодексу спортивного арбітражу (KCA), який складається із установчої (S) (функціонування та фінансування арбітражу, призначення арбітрів, медіаторів, технічного персоналу тощо) та процесуальної (R), що визначає, яким чином проходить розгляд спорів, вимоги до подання заяви та до сторін спору при підготовці до звернення в арбітраж, і складається із арбітражного регламенту, апеляційного регламенту, регламенту з медіації та положення про конституційні висновки CAS.

Сам арбітражний суд складається з Палати арбітражу першої інстанції та Палати апеляційного арбітражу.

Стаття R45 KAC визначає, що при розгляді спору в першій інстанції застосовується законодавство обране сторонами, а у випадках відсутності такого вибору – швейцарське законодавство. Якщо ж брати апеляційний розгляд, то згідно зі статтею R58 Кодексу у апеляції справи вирішуються відповідно до регламентних норм спортивної федерації, чиє рішення оскаржується, та законодавства обраного сторонами або визначеного у контракті, з яким пов'язаний спір. Якщо ж застосовуване право не визначено, застосовується законодавство країни, у якій зареєстрована спортивна організація, рішення якої оскаржується та/або швейцарське законодавство.

ICAS є фактично апаратом при CAS, який може вирішувати питання фінансування CAS, призначення арбітрів та медіаторів, внесення змін до Кодексу спортивного арбітражу тощо.

Як ми могли побачити, сфера спортивних спорів є доволі специфічною, а вирішують їх спеціалізовані установи, на кшталт, асоціацій і федерацій, в рамках кожного окремого виду спорту.

Учасники спортивних спорів за загальним правилом не можуть звертатись до національних судів, зокрема ФІФА доволі суворо карає за порушення особами цього правила, що дійсно є доволі цікавою і незвичною практикою для середньостатистичного юриста або адвоката, які звикли вирішувати спори в суді.

На прикладі Української асоціації з футболу було розглянуто доволі розгалужену систему органів, які розглядають ті чи інші спори та наглядають за виконанням своїх рішень і правомірністю рішень суб’єктів спортивних правовідносин, що, безумовно, нагадує судовий розгляд та виконавче провадження.

Також доволі авторитетними органами у вирішенні спортивних спорів є CAS та ICAS, до яких по практиці звертаються у разі, якщо всі національні можливості вже було вичерпано.

Висновки

Як ми могли побачити сфера спортивних спорів є доволі специфічною, а вирішують їх спеціалізовані установи, на кшалт, асоціацій і федерацій в рамках кожного окремого виду спорту.

Учасники спортивних спорів за загальним правилом не можуть звертатись до національних судів, зокрема ФІФА доволі суворо карає за порушення особами цього правила, що дійсно є доволі цікавою і незвичною практикою для середньостатистичного юриста або адвоката, які звикли як правило вирішувати спори в судах.

Також можна відмітити на прикладі Української асоціації з футболу доволі розгалужену систему органів, які розглядають ті чи інші спори та наглядають за виконанням своїх рішень і правомірністю рішень суб’єктів спортивних правовідносин, що безумовно нагадує судовий розгляд та виконавче провадження. Також доволі авторитетними органами, які допомагають у вирішенні спортивних спорів є CAS та ICAS, до яких по практиці звертаються у разі, якщо всі національні можливості вже було вичерпано.

В той же час застосування норм спортивного права жодним чином не може конкурувати з правом на доступ до правосуддя, оскільки має стосуватися лише спорту, спортивних змагань і окремих випадків правовідносин, які засновуються на спортивних відносинах, на участі у спортивних змаганнях, організації їх проведення, на правилах, що існують виключно у спортивній сфері. 

Зозуля Наталія для «Українського права»

КОМЕНТАРІ  0 + Додати коментар
Прискорення у праві: нові виклики donum auctoris Прискорення у праві: нові виклики
Одна з невиліковних сучасних хвороб в українському праві – ігнорування процедури. Але… Історія, від якої є бажання ...
Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським Феміда Україна рекомендувала до обрання суддею Європейського суду з прав людини найдостойніших кандидатів: інтерв’ю з Михайлом Буроменським
26 липня завершила роботу Комісія для проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду...
Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони? Справа Захист від непроханих гостей: чи існує межа необхідної оборони?
Безпека передусім! Відомий і справедливий вислів. І тільки в наших силах зробити так, щоб наші рідні, і ми самі поч...
Жовтень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
30 1 2 3 4 5
05.10.2019 10:00:00 - Compliance law forum
6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31 1 2 3
Опитування
  • Як ви оцінюєте нове процесуальне законодавство?

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на порталі "Українське право", дозволяється за умови посилання на ukrainеpravo.com. При копіюванні матеріалів порталу "Українське право" для інтернет-видань обов'язковим є пряме та відкрите для пошукових систем гіперпосилання в першому абзаці на цитовану статтю або новину.
Яндекс.Метрика