Перемога або смерть у парадигмі сучасної війни: ціннісно-правове розуміння

Критичне ставлення до дій держави-агресора під час повномасштабної збройної агресії проти України полягає не у применшенні небезпеки, не у знеціненні ворожої сили, не у карикатурних зображеннях окупантів, а в згуртованості українського суспільства у відсічі агресії, у створенні необхідних і достатніх умов для перемоги. Якою є перемога у цій війні – питання, що часто звучить у словах оглядачів, експертів, блогерів тощо. Відповідь на це питання є різною – від звільнення суверенної території України від окупантів до повного знищення держави-агресора. Не має сенсу вести дискусію з приводу реального змісту перемоги над рф у цій вітчизняній для кожного українця війні. Як і немає сенсу вести дискусію про спроможності України протистояти мілітаризованій державі, якою була і є росія. Зрозумілим, ясним і відчутним є реальний зміст чомусь забутого у певний період сучасного розвитку України гасла тих, хто у 20-столітті мріяв про вільну Україну в умовах тоталітарного оточення, - «Перемога або смерть!». Ось що дає можливість зрозуміти справжню ціну нашого протистояння ворогу. Українська повстанська армія не здобула тієї перемоги, яка б гарантувала незалежність України, а в іншій частині гасло для багатьох тисяч повстанців стало реальністю. Що можемо здобути нині у протистоянні з неонацистською росією та її фашистським режимом? Перемогу, у досягнення якої необхідно вірити і діяти відповідним чином! Перемога означає збереження державності та суверенності України у її міжнародно визнаних кордонах. Хто має вести Україну до перемоги? Лідери як у формальному , так і у неформальному розумінні лідерства. Однак лідери мають бути єдині у своїх помислах і у своїх діях – формальні лідери згуртованого суспільства мають утримувати неформальних лідерів, усе суспільство у бажанні, устремлінні досягти перемоги у нерівному бою. Ціннісний аспект парадигми сучасної війни стає зрозумілим – битва за життя у вільному суспільстві, битва за свою ідентичність у світі, за незалежність і суверенітет. Вказані цінності видавалися такими легкими та досяжними упродовж останніх десятків років, аж до 2014 року включно. Правовий аспект цієї парадигми втрачає ліберальний відтінок та вимагає жорстких правових форм для забезпечення власне перемоги у битві, де агресор повністю відмовився від визначених у світовому правопорядку правил. Найскладніше самим діяти за міжнародно визнаними правилами, складно у цій несправедливій війні залишатися вірними праву. Парадоксально, але вибір залишається тим же – перемога або смерть! Чи потрібно за таких обставин вести суспільство хибним шляхом, чи потрібно поширювати неправду про наші можливості та про реальний стан на полях битви? Чи потрібно думати не про перемогу над ворогом, а про перемогу власних амбіцій та забаганок та більше – дбати про збагачення на війні по суті на крові тих, хто плекає перемогу на полі битви? Відповідь є зрозумілою. Українське суспільство не може бути соціальним простором для експериментів з маніпуляцій в умовах війни, українці не можуть відчувати себе тими, хто інфантильно ставився до власної безпеки, до безпеки держави у минулі періоди історії. Перемога або смерть… Перемога у битві – здобуток міцного, підготовленого, добре оснащеного, високотехнологічного у сучасному розумінні війська. Смерть – наслідок безвідповідального, ослабленого відсутністю мотивації, відсутністю необхідної підготовки та необхідної для битви зброї війська, відірваного від суспільства та від ідеї збереження цінності життя у вільній державі. Гасло для України майже через століття залишилось таким же, однак цінність його стала іншою – не варто думати про завершеність життєвого шляху без перемоги, якою за усіх обставин буде незалежна та суверенна Україна. Петро Ясен Світлина – український портал krainau.com