Проблеми військового управління та правоохоронної системи: сили, засоби та їх застосування в умовах відсічі російської агресії
Новинні рядки нещодавно сповістили нам про низку затримань військових службових осіб у зв’язку з вчиненням військових службових злочинів в умовах організації та здійснення відсічі російської збройної агресії. Президент держави у своєму черговому вечірньому зверненні подякував правоохоронним органам за проведену роботу.
Напевно більшість сприйняли новини як належні – затримали двох генералів, полковника – командира бригади. Напевно виявилось чимало тих, хто подумав про принциповість та послідовність у протидії військовим кримінальним правопорушенням.
Але що за цим? Що по суті? Ми не станемо вдаватися до аналізу матеріалів кримінальних проваджень. Невдячне та непрофесійне це заняття – робити висновки лише на підставі окремих повідомлень. Зауважимо, що «УП» має у розпорядженні один із варіантів або ж реальний текст однієї з підозр, що стала мандрувати у соціальних мережах. Проте не будемо посилатися і на цей текст.
Звернемо увагу на головне. Головним у цих процесах є навіть не доля старших офіцерів українських сил оборони, які стали добровільно або ж в силу свого службового призначення на захист держави від агресії ворога. Головним є підхід держави до оцінки діяльності командування під час відсічі збройної агресії.
Так, командир 125 бригади ТрО підозрюється у службовій недбалості, яка полягає у невжитті усіх необхідних заходів щодо організації оборони на визначеній бригаді ділянці фронту, яка становить близько 45 км вздовж державного кордону у Харківській області силами підлеглих близько 800 військовослужбовців.
Питання, на які потрібно дати відповідь – які сили і засоби були необхідні та, які були у наявності, для організації надійної оборони вказаної ділянки фронту? Чи є призначенням бригади Територіальної оборони відповідно до положень законодавства про оборону та про основи національного спротиву здійснення оборони на першій лінії оборони від наступальних дій агресора? Чи поширює дію на Сили територіальної оборони Бойовий статут механізованих і танкових військ Сухопутних військ ЗСУ, якщо так, то у якій частині?
Адже відповідно до закону Сили територіальної оборони Збройних Сил України - окремий рід сил Збройних Сил України, на який покладається організація, підготовка та виконання завдань територіальної оборони, а територіальна оборона - система загальнодержавних, воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються у мирний час та в особливий період з метою протидії воєнним загрозам, а також для надання допомоги у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій.
Нагадаємо, що відповідно до Бойового статуту основними силами і засобами ведення загальновійськового бою є механізовані і танкові військові частини і підрозділи.
Якими були дії противника щодо подолання оборони, яку здійснювали підрозділи 125 бригади ТрО з приданими їй окремими підрозділами? Якими мали бути та були фактично дії, сили, засоби, необхідні для подолання наступальних дій противника на зазначеній ділянці фронту?
Що у даному випадку є визначальним – оперативно-стратегічне мистецтво сторін збройного конфлікту, переваги у живій силі, озброєнні, техніці чи недбалість командування щодо використання недостатніх для переваги у здійсненні бойових дій сил, засобів?
Що має перевагу – збереження життя військовослужбовців бригади під час відходу з перспективою підсилення та нанесення ураження противнику чи людські втрати в умовах, що є не лише невигідними для оборони, а й згубними для перспективи подолання наступу ворога? Насамкінець, чи командир бригади Сил територіальної оборони має відповідати за усі заходи з організації оборони на певній ділянці фронту чи така відповідальність покладається на органи військового управління оперативно-тактичного, оперативного, стратегічного рівнів?
Колишній командувач ОУВ (оперативного угрупування військ)«Харків» також підозрюється у вчиненні службової недбалості за обставин, що стосуються успішних наступальних дій агресора на ділянці фронту, оборону якої забезпечувала 125 бригада ТрО. Тут питання також є подібними, перелік питань доповнюється наявністю причинного зв’язку між діяннями командира 125 бригади, командувача ОУВ «Харків» та наслідками – окупацією певної території Харківської області агресором внаслідок проведеної наступальної операції.
Командир 155 бригади підозрюється у вчиненні бездіяльності – невжитті заходів щодо притягнення до відповідальності підлеглих за вчинення ними кримінальних правопорушень. Ніби формально все вірно – якщо вказані факти бездіяльності мали місце, то склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.426 КК України, у діянні командира бригада можливо вбачати.
Але питання не до командира бригади – чи існує система, за якої притягнення військовослужбовців за вчинені кримінальні правопорушення мають невідворотний характер? Такою системою є система військової юстиції. Кому з прокурорів чи органу досудового розслідування та в який спосіб інформувати про вчинення кримінальних правопорушень під час знаходження особового складу бригади на території іншої держави? Чи діє кримінальне процесуальне законодавство України на території іншої держави, де вчиняють кримінальні правопорушення підлеглі командиру бригади військовослужбовці? Наскільки ефективним та своєчасними є процесуальні заходи органів досудового розслідування, відповідних прокурорів за повідомленнями командування військових частин про кримінальні правопорушення?
Так за що ми маємо бути вдячними правоохоронним органам у зв’язку з кримінальними провадженнями, матеріали яких стали публічно відомими, за якими до кримінальної відповідальності притягуються командири бригад, керівник органу військового управління тактичного рівня? За зміцнення військового правопорядку? За справедливі, обгрунтовані процесуальні рішення? За визначення відповідності системи військового управління у цих випадках вимогам законодавства про оборону та забезпечення захисту національних інтересів від агресії? За превенцію порушень законодавства про оборону у подальшій діяльності сил оборони?
Питання гострі, але на них необхідно дати системну відповідь, яка б мала правову основу та відповідала тим заходам, що є вкрай важливими для забезпечення бойової готовності сил оборони України, насамперед сьогодні, в умовах відсічі російської збройної агресії.
Петро Ясен
