Що значить військова юстиція для обороноздатності

Останнім часом у засобах масової інформації був поширений матеріал Міністерства оборони України про реорганізацію Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у Військову поліцію. У Міністерстві оборони пропонують сформувати Військову поліцію у складі відомства, надати повноваження, які наразі реалізує Військова служба правопорядку, доповнивши обмеженими повноваженнями щодо здійснення оперативно-розшукової діяльності та щодо можливості проведення слідчих дій. Можна саркастично відреагувати на подібні заяви, зважаючи на задеклароване в Указі Президента України ще у 2019 році рішення про створення Військової поліції. Та все ж не до сарказму в умовах відсічі збройній агресії, не до критичних заяв та зауважень – потрібно більше конструктиву, більше думок, пропозицій та відповідних рішень стосовно зміцнення обороноздатності держави. Відомий факт – створення військового правоохоронного органу, військових судів в історії формування професійних збройних сил є наступним рішенням після власне формування професійної армії. Інший відомий факт – військовий правоохоронний орган має виконувати правоохоронну функцію незалежно від рішень і поведінки, дій командування, керівництва військового відомства. Чи можливо здійснювати незалежну правоохоронну діяльність в умовах повного підпорядкування Міністерству оборони, коли у суспільства існує безліч питань щодо законності дій службових осіб військового відомства, у тому числі – його керівництва? Це стосується не лише використання бюджетних коштів, але й забезпечення прав і законних інтересів військовослужбовців. Чи можливо здійснювати правоохоронну діяльність у Збройних Силах, коли повноваження пропонується обмежити фактичною підпорядкованістю командуванню на вищому рівні, коли такі повноваження не матимуть системного характеру, а містять окремі фрагменти щодо реалізації правоохоронної функції? Відповідь на поставлені питання є більш ніж очевидною. Водночас головною залишається проблема забезпечення військового правопорядку, насамперед, стосовно виконання завдань під час проведення мобілізації, виконання військовослужбовцями обов’язків військової служби, виконання наказів під час ведення бойових дій, виконання бойових розпоряджень тощо. Зрештою, військовий правопорядок – це юридична відповідальність командування та підлеглих за стан бойової готовності, за реальний стан обороноздатності. Показники військового правопорядку виявляються у фактичному стані злочинності серед військовослужбовців. Зростання кількості військових злочинів наразі є значним, натомість реальна караність, невідворотність покарання залишаються на найнижчому рівні за увесь сучасний період державності. Військова юстиція, військові правоохоронні органи діють там, де необхідно забезпечити реалізацію законодавства про оборону, там, де приймаються рішення щодо виконання військових обов’язків і там, де приймаються рішення про звільнення від виконання військових обов’язків. Саме у цих випадках має діяти закон, має забезпечуватися військовий правопорядок, коли не буде місця зловживанню владою, перевищенню влади, бездіяльності та недбалості, ухиленню від військової служби, не буде військової корупції, як явища, що впливає на стан обороноздатності. За умов підтримання військового правопорядку існують, зокрема, усі підстави для попередження порушень у Територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, для надання адекватної відповіді на питання про оборонні закупівлі, про діяльність військово-лікарських комісій тощо. Зазначене вимагає по-перше, термінового рішення про створення системи військової юстиції – незалежної та ефективної Військової поліції, військових судів, військової прокуратури, а також спеціалізованих на наданні правової допомоги військовослужбовцям адвокатів; по-друге, забезпечення незалежності у діяльності такої системи військової юстиції за умови її взаємодії з військовим відомством і командуванням для досягнення мети, якою, окрім законності, є воєнна безпека, відповідний рівню воєнних загроз стан боєздатності Збройних Сил, інших утворених згідно з вимогами законів України військових формувань. На питання стосовно фактичного тривалого блокування рішень про утворення системи військової юстиції України мають давати відповідь конкретні особи, які формують та реалізують державну політику у сфері оборони та правову політику держави. Питання про військову юстицію, як неодмінну складову обороноздатності України, є нагальним і вкрай важливим. Відповідь на це питання міститься у підготовлених обґрунтованих пропозиціях, які відомі не лише науковцям, правникам, але й надіслані парламентаріям. Відомі системні пропозиції щодо військової юстиції тим, хто безпосередньо відповідає за формування та реалізацію державної політики у сфері оборони, за правову політику в державі. Адже зрозуміло, що відповідний законопроект має надійти до парламенту від Президента держави. Петро Ясен