Складові оборони України: військово-правовий вимір у контексті відсічі збройної агресії рф

Відповідно до вимог Закону України «Про оборону України» оборона держави має чимало складових. Політичні, економічні, соціальні, воєнні, наукові, науково-технічні, інформаційні, правові, організаційні, інші заході держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту поєднуються у єдину систему, яка має забезпечити захист держави, усього суспільства від воєнних загроз потенційного або реального характеру. Неважко зрозуміти, що воєнні заходи у забезпеченні оборони держави є важливими, але далеко не єдиними і такі заходи стають вирішальними у випадку настання реальних загроз, коли необхідно застосовувати Збройні Сили, усі сили оборони для протидії агресії, протистояти ворогу у проведенні ним наступальних операцій. В інформаційному просторі України останнім часом була поширена інформація про здійснення досудового розслідування ДБР за фактом провалу оборони на Півдні України у перші тижні широкомасштабної агресії. Масованою була інформаційна атака про підготовку підозри окремим командувачам військ у вчиненні посадового злочину. Ніхто з фахівців, які мають достатнє розуміння стосовно підготовки держави до оборони, стосовно правового регулювання питань, які стосуються військового управління, об'єднаного керівництва Збройними Силами України та їх застосуванням для відсічі агресії, не сприйняли поширену інформацію як таку, що може відповідати дійсності. Тут мають правове значення два чинники: 1) до завершення відсічі збройної агресії, до завершення наступальних операцій зі звільнення окупованої території України від ворога будь-які дії правоохоронних органів, які матимуть значення висновків про винність або невинність військових посадових осіб у проведенні оборонних операцій на початку широкомасштабного вторгнення агресора є передчасними, оскільки такі висновки потребують комплексного, навіть системного підходу, який застосовується для оцінки стану підготовки держави до оборони; 2) підготовка держави до оборони є визначальною складовою воєнної політики держави, де роль та участь командування не є пріоритетними у формуванні, реалізації такої політики. У будь-якому випадку логіка усього каскаду подій в Україні, що передували російській широкомасштабній агресії, дають підстави для політичної оцінки стану обороноздатності держави, дій керівництва держави-агресора щодо віроломного вторгнення на територію України, що не належить до компетенції правоохоронних органів, однак має бути обов’язково ураховано під час прийняття юридичних рішень. Питання, які мали значення для ефективної оборони на Півдні держави у лютому-березні 2022 року, повинні бути дослідженими у контексті реалізації першого застереження, неупереджено, чітко, якісно з метою унеможливлення будь-якого протистояння у суспільстві, у тому числі за участі військового командування. Адже в іншому випадку будуть створені усі підстави для реальних загроз національній безпеці України. Отже, є усі підстави стверджувати – передчасні висновки щодо причин та наслідків оборонних дій на початку широкомасштабної російської агресії є більше політичними актами, які на користь ворогу. Поширена інформація про підготовку підозр, звинувачення конкретних осіб з числа вищого командного складу є нічим іншим як вміло підготовленою та на високому рівні проведеною інформаційно-психологічною операцією (ІПСО), яка не досягла своєї мети. Підготовка та проведення військових операцій, як результат виконання передбачених Законом України «Про оборону України» воєнних заходів щодо оборони держави, належить до сфери військово-операційного права, що є одним з важливих інституційних утворень військового права. Практичний матеріал стосовно організації та проведення оборонних операцій на Півдні України у лютому-березні 2022 року став доступним після інтерв’ю «Українській правді» командувача на той час оперативного командування «Південь». Інформація має чимало запитань, які не зводяться до розмінування проходу через Чонгар, хоча і ця обставина також повинна знайти відповідну правову оцінку з огляду на можливість облаштування інженерних, фортифікаційних засобів оборони на території, яка не була підготовлена до оборони, оскільки відповідний правовий режим на цій території був відсутній, що унеможливлювало застосування Збройних Сил України, сил оборони. Інший практичний матеріал, який є важливим для військово-операційного права, містить стаття Командувача об’єднаних сил, розміщена Укрінформом (https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3789170-z-cogo-skladaetsa-peremoga.html). З інформації, що стосується дій командування Збройних Сил України до початку широкомасштабної агресії, вбачається, що норми і принципи військового права, та зокрема військово-операційного права, командування Об’ єднаних сил, оперативно-стратегічних угруповань Збройних Сил України під час організації та здійснення оборонних операцій у лютому-березні 2022 року виконали більш, ніж вдало, що стало передумовою для планування, підготовки і проведення у подальшому успішних наступальних операцій. Вбачається, що вірна правова оцінка подій, які стосуються оборони України від широкомасштабної російської агресії, у тому числі застосування визначених законом воєнних заходів, стане можливою лише за наслідками виваженого, професійного дослідження фахівцями, які мають безпосередню дотичність до діяльності сектора безпеки і оборони, за обов’язкової участі іноземних фахівців з числа представників держав-партнерів,насамперед - держав-членів НАТО. Павло Богуцький