Війна на морі: чи існують визначені правом обмеження для агресора

Коли спостерігаєш знищені та понівечені об’єкти портової інфраструктури, призначенням якої є підготовка до морських перевезень збіжжя, продовольства, коли бачиш понівечені сховища для зерна та кранові споруди, які не мають жодного відношення до збройного конфлікту, то окрім відвертого обурення діями агресора, посиленого до найвищого ступеня ненависті, окрім жалю до людської праці та розуміння наслідків для забезпечення хлібом тисяч і тисяч людей, виникає питання про міжнародно-правову відповідальність агресора. Дно у ставленні до міжнародного права рф, як держава-агресор, у своїх діях проти України пробила давно. Розтоптані, сплюндровані рф норми Статуту ООН, численних міжнародних конвенцій, що забороняють застосування сили у відносинах з іншими державами, порушення суверенітету та територіальної цілісності, що встановлюють правила та звичаї війни, доповнилися новими епізодами. На цей раз – жорстокою атакою на портові споруди Одеси, Чорноморська, які не є воєнними об’єктами, а також погрозами про застосування сили стосовно торгових суден, які можуть перевозити збіжжя з портів Великої Одеси, фактично заблокованих агресором. Жодний чинник не діє так успішно на заохочення злочинця, у тому числі міжнародного злочинця-агресора, міжнародного терориста, яким є рф, як поступки та укладення будь-яких угод для досягнення мети його протиправних, агресивних дій. Керівництво Сан-Ремо з міжнародного права, застосовного до збройних конфліктів на морі, було прийнято у червні 1994 року. Міжнародно-правовий документ визначив правила ведення війни на морі, у тому числі правила щодо блокади портів. Однак жодна норма Керівництва, як і будь-яка норма міжнародного права, не дозволяє агресору знищувати портові споруди, зерносховища, жодна спеціальна та загальна норма міжнародного права не передбачає блокування свободи судноплавства нейтральних щодо збройного конфлікту держав, їхніх торгових суден. Чи відомо це очільникам ООН, які доклали зусиль укласти угоду з агресором про транспортування зерна з портів України? Чи відомо це зацікавленим третім державам? Чи відомо це потужному регіональному гравцеві в Азово-Чорноморському регіоні Турецькій республіці, яка долучається до вирішення важливих питань вивезення зерна з портів України? Не має сумнівів, що відомо, адже норми міжнародного права стосуються усіх учасників міжнародних відносин і рф не є виключенням, коли власними діями не виключає себе зі світового співтовариства, з міжнародного правопорядку. Відтак наслідки таких протиправних дій для рф, що виходять за визначені міжнародним правом правила поведінки не лише стосовно акту агресії, але й під час збройного конфлікту, мають бути відповідними та поряд з іншими порушеннями норм, принципів міжнародного права під час агресії проти України є підставою для виключення з органів, утворених ООН, у тому числі зі складу Ради Безпеки ООН, чого вочевидь рф прагне сама. Таке можливе рішення не звільняє конкретних осіб держави-агресора від відповідальності за вчинення злочину агресії, воєнних злочинів, покарання за які має бути невідворотним. Павло Богуцький