До створення в Україні дієвої системи органів військової юстиції
Специфіка системи органів, що здійснюють процесуальне керівництво та досудове розслідування військових злочинів у сучасних умовах.
Кардинальні зміни політико-правової та соціально-економічної ситуації в Україні, що відбулися за останні роки, природно позначилися на всіх сферах суспільного життя. Окреме місце серед проблем, які потребують якнайшвидшого вирішення, займає створення в Україні дієвої системи органів військової юстиції з урахуванням прогресивних підходів до підвищення ефективності протидії злочинності в екстраординарних умовах існуючих загроз національній безпеці України та сучасних євроінтеграційних процесів. Ця проблема має комплексний характер і включає як інституційні, так і функціональні аспекти, що обумовлюють необхідність вирішення як на доктринальному, так і законодавчому рівнях.
Варто погодитись із позицією, яка існує серед науковців, про те, що успішність захисту національних інтересів України значною мірою залежить від ефективності діяльності сил охорони правопорядку, що виступає запорукою стабільного розвитку суспільства. Спроможність забезпечення законності, правопорядку та національної безпеки у сфері правоохоронної діяльності досягається належним рівнем правопорядку у військових формуваннях. Складна політико-правова ситуація, що наразі має місце в нашій державі,вимагає підвищеної уваги до правових проблем, які пов’язані із забезпеченням правопорядку у військових формуваннях, серед яких проблема здійснення досудового розслідування та процесуального керівництва військових злочинів.
Ураховуючи викладене, слід відзначити те, що у цьому плані вельми актуальним є питання функціонування військової прокуратури та створення військової поліції як окремого органу правопорядку. Дослідження особливостей досудового розслідування зазначеної категорії військових злочинів привело нас до висновку щодо доцільності його здійснення саме військовою поліцією, а не Державним бюро розслідувань як це відбувається на сьогоднішній день.
Практика досудового розслідування військових злочинів свідчить про наявність низки його істотних особливостей, що, зокрема, стосуються застосування правил територіальної підслідності, об'єднання та виділення матеріалів досудового розслідування, проведення слідчих та інших процесуальних дій, вручення військовослужбовцю повідомлення про підозру у випадку, коли він, вчинивши одне або декілька злочинів, вибув до іншого місця служби, в тому числі – для виконання бойових завдань тощо. Такі істотні особливості обумовлюються як специфікою правового статусу військовослужбовця та порядку несення військової служби, так і умовами вчинення вказаних злочинів.
Безумовно, комплексне реформування органів прокуратури є вкрай важливим та необхідним, однак важливим залишається у цьому процесі зберегти весь напрацьований позитив упродовж десятків років. З даного приводу слушними є зауваження науковців, зокрема – О.О.Зархіна, про те, що існування та подальший розвиток органів військової прокуратури, як складової системи органів прокуратури України, обумовлений необхідністю спеціалізації прокурорського нагляду, оскільки військова прокуратура є одним із видів спеціалізованих прокуратур, що діють в особливих умовах функціонування військових формувань, дислокованих за екстериторіальним принципом, специфічних правовідносин, регламентованих загальновійськовими статутами й актами військового управління; потребами здійснення належного нагляду за виконанням ЗСУ та іншими військовими формуваннями своїх повноважень виключно у межах, визначених Конституцією та відповідними законами України; наявністю спеціальної підслідності кримінальних справ (по військових злочинах); забезпеченням реалізації прокурорських повноважень при проведенні військовими формуваннями антитерористичних заходів на території України, наданні військової допомоги іншим державам, у разі участі у міжнародному військовому співробітництві та у міжнародних миротворчих операціях, а також у бойовій обстановці; додержанням законності військовими формуваннями, залученими до здійснення заходів щодо забезпечення правового режиму воєнного й надзвичайного стану, посилення охорони державного кордону України та виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу України та їх правового оформлення, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного й техногенного характеру.
У якості аргументації необхідності подальшого функціонування в Україні військової прокуратури в сучасних умовах слід віднести низку положень, серед яких: - специфіка правовідносин у воєнній сфері та предмету діяльності військової прокуратури; - особливості фахової підготовки військових прокурорів та їх правового статусу; - потреба побудови системи військових прокуратур залежно від військово-адміністративного поділу території України, що передбачає розмежування території держави на військово-адміністративні зони (райони) в інтересах забезпечення оборони України; - потреба забезпечення воєнної безпеки України як складової її національної безпеки, що виняткового значення набуває в умовах окупації частини території України та проведення операції об’єднаних сил на Сході країни.
Безумовно, варто погодитись із висловленою В.О.Вдовитченком думкою про те, що головною детермінантою процесів ліквідації та відновлення військових прокуратур є відсутність чи наявність загроз національній безпеці, необхідність забезпечення дотримання законів у воєнній сфері, зміцнення обороноздатності держави.
На сьогодні практично завершено процес ліквідації військових прокуратур, та з 15 березня 2021 року повноцінно розпочали функціонувати спеціалізовані прокуратури. Так, відповідно до наказу Генерального прокурора від 02.03.2021 №54, визначено перелік спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах окружних) та їх територіальну юрисдикцію. На даний час в Україні функціонує на правах обласних прокуратур чотири спеціалізованих прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного, Центрального, Південного регіонів та об’єднаних сил, а також тридцять спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері на правах окружних прокуратур. Як позитив слід відзначити той факт, що така система спеціалізованих прокуратур фактично є такою ж, що діяла донедавна як система військових прокуратур регіонів та гарнізонів, а в умовах реформування вдалось в цілому зберегти структуру та особовий склад. Водночас негативною є та обставина, що після реорганізації військових прокуратур у спеціалізовані, прокурорів цих прокуратур було звільнено із військової служби. На теперішній час у спеціалізованих прокуратурах військовослужбовців немає, що значно ускладнює, а інколи і унеможливлює виконання ними покладених функцій, особливо – у зоні проведення Операції об’єднаних сил. Ще однією суттєвою відмінністю стало закріплення зазначеним вище наказом Генерального прокурора чіткого розподілу компетенції за територіальним принципом між спеціалізованими прокуратурами на правах окружних. До цього такий розподіл здійснювався на рівні військових прокурорів регіонів не лише за територіальним принципом, а й шляхом закріплення конкретних об’єктів за прокуратурами гарнізонів.
Що стосується проведення досудового розслідування військових злочинів, то аналіз нормативних положень ст. 216 КПК дозволяє зробити висновок про те, що при встановленні підслідності ДБР законодавцем використано такий її вид як предметно-персональна підслідність, основними критеріями визначення якої є родовий об’єкт, на який посягає злочин та суб’єкт протиправного діяння, а саме, його спеціальний/особливий статус. На нашу думку, такий підхід законодавця є не зовсім зрозумілим, оскільки нормативні положення щодо віднесення повноважень на здійснення досудового розслідування військових злочинів до компетенції ДБР викликають ряд запитань та обґрунтованих сумнівів щодо відповідності окреслених приписів КПК завданням діяльності цього органу, який фактично має забезпечувати дотримання правопорядку і дисципліни у ЗСУ..Зважаючи на ці міркування, постає абсолютно логічне запитання про те, чи має реальну можливість названий державний орган не лише якісно розслідувати військові злочини, а й пристосуватися у своїй діяльності до специфічних умов, викликаних наявністю особливого періоду в Україні. Тим більше, якщо з моменту початку функціонування територіальних управлінь ДБР, тобто – з 27.11.2018, у їхньому складі функціонував окремий відділ, на який покладалось проведення досудового розслідування військових злочинів, але такі слідчі підрозділи знаходились лише у семи містах – Києві, Львові, Хмельницькому, Полтаві, Мелітополі, Краматорську та Миколаєві, що не повною мірою відповідало військово-адміністративному поділу країни та не дозволяло швидко здійснювати виїзди для проведення першочергових слідчих дій з метою фіксації військових злочинів, особливо – на території проведення Операції об’єднаних сил. Водночас з 01 березня 2021 року і дотепер, внаслідок організаційно-штатних змін у структурі територіальних управлінь ДБР, у кожному обласному центрі утворені та функціонують слідчі відділи, однак будь-яка спеціалізація у таких відділах та у територіальних управліннях ДБР відсутня.
Луців М.З.,
кандидат юридичних наук, начальник відділу організаційного та правового забезпечення Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону
