Дністрянський Станіслав Северинович
Станіслав Северинович Дністрянський - галицький академік, вчений-правник, політичний діяч. Академік Вільної Української Академії Наук. Швагро письменника Юліана Опільського, вченого Степана Рудницького. Дійсний член НТШ. Академік ВУАН (1927).
Станіслав Дністрянський народився 13 листопада 1870 р. в Тернополі у сім'ї першого директора місцевої чоловічої учительської семінарії, д-ра Северина Дністрянського.
Закінчив чотири класи Тернопільської чоловічої учительської семінарії. Навчався у Тернопільській ц.-к. гімназії (зокрема, в 1887 році був учнем VIIa класу), яку закінчив з відзнакою (отримав свідоцтво з відзнакою про складання матури) 1888 року, як і його однокласник Євген Левицький.) Того ж року вступив на правничний факультет Віденського університету, після закінчення якого у 1893 році продовжив освіту в університетах Берліна і Лейпцига.
З 1901 по 1918 роки був професором австрійського цивільного права у Львівському університеті. Тут С. Дністрянський розгортає широку наукову діяльність. Очолює юридично-статистичну комісію Наукового товариства імені Т. Шевченка, з 1901 року редагує «Часопис правничий і економічний», публікує статті на юридичні теми і рецензії в українській, польській і німецькій пресі.
У 1901-1913 роках опублікував трьома мовами понад 12 новаторських правових праць, зокрема: «Чоловік і його потреби в правовій системі», «Реформа виборчого права в Австрії», «Звичаєве право і соціальні зв'язки» та інші.
У 1907 і 1911 роках його було обрано депутатом до Віденського парламенту.
З 1919 року перебував в еміграції. Був одним із засновників Українського вільного університету в Празі, першим деканом факультету права і політичних наук (1921), ректором (1921—1922) і проректором (1923, 1933—1935) цього навчального закладу. Водночас працював у Німецькому університеті у Празі (1929—1933) та празькій Вільній школі політичних наук (1928—1930), співробітничав з Українською господарчою академією в Подєбрадах і Українським науковим інститутом у Берліні. У 1927 р. заочно обраний дійсним членом Всеукраїнської академії наук по кафедрі цивільного права і політики, але не зміг переїхати в Київ для реальної праці в Академії через труднощі з відповідним дозволом від польської влади, під юрисдикцією якої перебували в той час західноукраїнці. У 1932 році після виходу з польського громадянства дістав чехословацьке громадянство, проте тепер переїзду завадила репресивна політика радянської влади щодо української інтелігенції. У 1933 році після перенесення двох інфарктів відмовився від викладацької праці та активної громадської діяльності і переселився до Ужгорода, де збирався зайнятися адвокатською практикою і дослідженням звичаєвого права Закарпатської України. Помер Станіслав Дністрянський в Ужгороді 5 травня 1935 року після однієї з публічних лекцій від серцевого нападу.
Дністрянський є автором понад 50 фундаментальних монографічних досліджень і численних наукових статей українською, польською, чеською і французькою мовами з теорії держави і права, філософії права, конституційного, сімейного (за визначенням вченого — родинного) та цивільного права. 1920 року написав проект конституції для ЗУНР. Він розробив основи правової держави, зокрема правління республіки, заклав основи української політології.
