Гродзинський Моріц Маркович

Моріц Маркович Гродзинський народився 14 січня 1887 року поблизу міста Бердянська нині Запорізької області.

У 1910 році закінчив юридичний факультет Харківського університету (зараз Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна). Був помічником присяжного повіреного, з 1917 року – присяжним повіреним. У 20-х роках працював консультантом Касаційного суду, Верховного трибуналу та Нарком’юсту УРСР.

З 1920 року – на викладацькій роботі. У Харківському інституті народного господарства обіймав посаду професора курсу кримінального права. У 1936 році, після утворення самостійних кафедр, був призначений першим керівником кафедри судового права, завідував кафедрою кримінального процесу, а згодом – кримінального права і процесу.

З 1956 року – професор кафедри кримінального права і процесу Харківського юридичного інституту (зараз Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»).

У 1940 році захистив докторську дисертацію «Докази в радянському кримінальному процесі». Головні напрямки наукових досліджень: вчення про докази, теорія доказів.

У 1923–1948 роках був членом Харківської колегії адвокатів.

Підготував 7 кандидатів юридичних наук. Брав участь в розробці Кримінального Кодексу Української РСР (1922), Кримінально-процесуальних кодексів Української РСР (1922) та УРСР (1922, 1927, 1960).

Основні праці:

«Судове дослідження особистості обвинуваченого за чинним правом» (1916);

«Злочини проти особистості: (текст і коментар до ст. ст. 142-165, 172-179 Кримінального Кодексу)» (1924);

«Вчення про докази і його еволюція »(1925);

«Обвинувачений. Його обов’язки і права в процесі» (1926);

«Одноманітність помилок у показах свідків »(1927);

«Кримінальний кодекс. Науково-популярний практичний коментар з доповненнями і змінами до 15 серпня 1927 року» (1927);

«Докази в історії інквізиційного процесу »(1937);

«Настільна книга слідчого» (1949).

Помер Моріц Маркович Гродзинський 22 листопада 1962 року.