Правові питання екологічних наслідків війни в Україні - Віталій Уркевич

Секретар ВП ВС Віталій Уркевич підготував для нідерландського журналу про екологічне право «Tijdschrift voor Milieurecht» статтю «Екологічні наслідки війни в Україні: правові питання», яку розмістив Портал сучасного права Supreme Observer - за цим посиланням

Резюме

Окрім економічних, соціальних та гуманітарних наслідків, війна в Україні завдає значної екологічної шкоди. За перші 12 місяців війни обсяги викидів CO2 збільшилися на 120 млн тонн, що еквівалентно річному рівню викидів вуглекислого газу в Бельгії. Тисячі вибухових пристроїв і безпілотників завдали шкоди навколишньому середовищу. 30 % території України було пошкоджено внаслідок бомбардувань, розливів нафти або військових маневрів. 100 тис. га землі випалено. На деяких територіях повне знищення екосистеми є неминучим. Окупація Чорнобиля та зони навколо нього збільшила рівень радіації у 20 разів. Бойові дії спричинили лісові пожежі на площі понад 60 тис. га. Підрив частини Каховської ГЕС знищив річкові та прибережні екосистеми. Це спричинило значне опріснення північно-західної частини Чорного моря. Затоплена територія становить понад 600 кв. км і значно забруднена нафтопродуктами, хімікатами та стічними водами.

На думку автора, це підпадає під визначення екоциду з наслідками для майбутніх поколінь, а повне відновлення екологічного балансу стане можливим лише після звільнення окупованих територій.

За оцінками Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, загальна екологічна шкода вже перевищує 71 млрд євро. Вартість відновлення є значною, причому частина збитків є незворотною. Офіс Генерального прокурора проводить розслідування, чи можуть ці дії відповідно до норм міжнародного права кваліфікуватися як воєнний злочин.

Верховний Суд у справі № 308/9708/19 від 14 квітня 2022 року, в якій жінка вимагала в цивільному суді відшкодування моральної шкоди для себе та своїх дітей у зв'язку із загибеллю чоловіка внаслідок війни, постановив, що росія як агресор не може посилатися на будь-який державний імунітет відповідно до міжнародного приватного права. Збройна агресія виходить за межі державного імунітету. Отже, такі позови про відшкодування шкоди можуть розглядатися українськими судами. В іншому випадку мало б місце порушення права на ефективний доступ до правосуддя (ст. 6 ЄКПЛ). Ця практика має вирішальне значення для позовів про відшкодування екологічної шкоди. Оскільки, відповідно до статті 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, ця судова практика дасть можливість громадянам та громадським організаціям звертатися до суду щодо екологічних наслідків війни в Україні.

Автор статті є суддею Верховного Суду (Україна) та членом-спостерігачем Форуму суддів Європейського Союзу з питань довкілля (EUFJE) [1].

1. Вторгнення Російської Федерації на територію України розпочалося наприкінці лютого 2014 року (анексія Криму, окупація частини Донецької та Луганської областей) [2].

2. Повномасштабну війну держава-агресор розв'язала 24 лютого 2022 року, коли о 5-й годині ранку почався наступ з кількох напрямків: північного (Київська, Сумська, Чернігівська області), східного (Донецька, Луганська, Харківська області) та південного (від окупованого Криму до Херсона, Миколаєва, Запоріжжя та Маріуполя) [3].

Метою Кремля є військове знищення української держави та її національної ідентичності.

3. Війна торкнулася кожного українця, усіх сфер життя: економіки та ринку праці, соціальних відносин, шлюбно-сімейних стосунків, спричинила хвилю внутрішньої та зовнішньої міграції (близько 4,5 млн громадян України отримали тимчасовий захист у європейських країнах).

Майнова шкода, завдана російською федерацією внаслідок воєнних дій населенню та бізнесу, оцінюється у 800 млрд євро, шкода навколишньому середовищу – близько 71 млрд євро [4].

4. Повномасштабне російське вторгнення в Україну загрожує не лише життю мільйонів українців, але й їхньому здоров’ю та праву на безпечне довкілля. Наприклад, за перші 12 місяців війни викиди CO2 збільшилися на 120 мільйонів тонн [5]. Це збільшення еквівалентне загальному обсягу викидів CO2, виробленому всією Бельгією за той самий період.

Пожежі, спричинені російськими атаками, вже пошкодили понад 100 тис. га природних екосистем. Деякі території перебувають під загрозою повного знищення екосистем.

5. Одразу після початку повномасштабного вторгнення російські війська окупували Чорнобильську зону відчуження та саму атомну електростанцію.

Російські війська використовували Рудий ліс як маршрут для своїх колон, здіймаючи хмари радіоактивного пилу. Рудий ліс – це сосновий ліс, який загинув після поглинання радіації і досі має моторошний відтінок рудого кольору.

Моніторингові станції в цьому районі повідомили про 20-кратне збільшення рівня радіації після російського вторгнення.

6. Більшість лісових пожеж в Україні сьогодні відбувається вздовж лінії розмежування – в зоні бойових дій, що є основною причиною лісових пожеж. Величезна кількість пожеж зафіксована в Чорнобильській зоні відчуження, що загрожує поширенням радіонуклідів у повітря. До того ж ліси в зоні відчуження заміновані російськими вибухівками, що створює потенційний ризик виникнення пожеж. Жахлива ситуація склалася в різних регіонах України, де пожежі охопили понад 60 тис. га лісів [6].

7. Рано-вранці 6 червня 2023 року російські окупаційні війська підірвали ділянку Каховської дамби, щоб перешкодити запланованому українському контрнаступу. Руйнування дамби призвело до значних людських жертв та масштабної екологічної катастрофи, що має всі ознаки воєнного злочину екоциду.

Підрив дамби призвів до катастрофічної загибелі багатьох видів водних рослин і тварин. Прискорення водних потоків завдало нищівної шкоди річковим і прибережним екосистемам. Це також спричинило значне опріснення північно-західної частини Чорного моря. Загалом постраждали популяції понад 70 видів риб, серед яких 18 перебувають під загрозою зникнення.

Крім того, було затоплено понад 10 тис. приватних домогосподарств, 33 людини потонули і загинула незліченна кількість домашніх і диких тварин. Площа підтоплення становить понад 600 кв. км [7]. Нафтопродукти, хімікати і стічні води забруднили ґрунт, і, як наслідок, земля стала непридатною для сільського господарства.

Масштаби шкоди від російського екоциду будуть повністю встановлені лише після деокупації півдня України. Він, без сумніву, матиме вплив на майбутні покоління.

8. 9 лютого 2024 року росія завдала удару по нафтобазі та базі зберігання дизельного палива в місті Харкові. Це призвело до початку великої пожежі та витоку близько 3 тис. тонн хімікатів, які згодом потрапили в річки. Приблизна площа забрудненої водної поверхні становить 780 тис. кв. м.

Крім того, розлите дизельне паливо змішалося із снігом, утворивши потоки палаючої рідини, що спускалися вулицями житлового району. Внаслідок пожежі згоріло п'ятнадцять приватних будинків, загинуло семеро людей [8].

9. Це лише частина масштабної екологічної шкоди, завданої російською агресією. Навколишнє середовище катастрофічно постраждало. Відсутнє безпечне довкілля, на яке мають право громадяни України, що гарантується статтею 50 Конституції України, згідно з якою кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Крім того, Резолюція Генеральної Асамблеї ООН A/RES/76/300 від 28 липня 2022 року визнала право на здорове довкілля універсальним правом людини. Резолюція була схвалена 161 голосом «за» при жодному «проти». 8 країн утрималися (Білорусь, Камбоджа, Китай, Ефіопія, Іран, Киргизстан, рф, Сирія).

Це підводить нас до питання про те, як притягнути росію до відповідальності.

10. Як зазначалося раніше, за даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, загальна сума збитків, завданих довкіллю внаслідок російської агресії, становить понад 71 мільярд євро [4]. Відновлення довкілля вартуватиме значних коштів. Частина шкоди, завданої довкіллю, є непоправною.

11. За словами Генерального прокурора, Україна – перша країна в історії людства, яка розслідує злочини проти довкілля як воєнні злочини [9]. Таким чином, Україна має випрацювати підходи протистояння агресору та боротьби з екоцидом.

Україна приєдналася до І Додаткового протоколу до Женевських конвенцій, який забороняє методи ведення війни, що завдають широкомасштабної, довготривалої та серйозної шкоди довкіллю. Проте російські військові свідомо обирають навколишнє середовище як мішень, повністю усвідомлюючи наслідки своїх атак для України та інших країн.

12. Суди України розглядають позови проти росії щодо відшкодування збитків, завданих її агресією проти України.

13. Так, у справі № 308/9708/19 позивачка, діючи у власних інтересах та від імені неповнолітніх дітей, звернулася до суду з позовом до рф про відшкодування моральної шкоди, завданої їй та її дітям внаслідок загибелі її чоловіка та батька її дітей внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території України [10].

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд постановив ухвалу про направлення до Посольства російської федерації в Україні запиту про згоду або незгоду на розгляд цієї цивільної справи українським судом, копії апеляційної скарги та ухвали про відкриття апеляційного провадження, а також зупинив провадження у справі до отримання відповіді від компетентного органу іноземної держави – Посольства російської федерації в Україні. Жодної відповіді суд не отримав.

Розглянувши справу в касаційному порядку, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі в національному суді іншої держави.

Водночас Європейська конвенція про імунітет держав, прийнята Радою Європи 16 травня 1972 року, Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їхньої власності, прийнята Резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї ООН 2 грудня 2004 року, передбачають, що держава не має права посилатися на імунітет у справах, пов'язаних із заподіянням шкоди здоров'ю або життю, якщо така шкода була заподіяна повністю або частково на території держави суду і якщо особа, яка заподіяла шкоду, перебувала в той час на території держави суду.

Наразі Україна не є учасницею жодної із цих конвенцій. Проте вони відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право претендувати на імунітет у цивільному судочинстві.

Загальновідомо, що з 2014 року рф здійснює збройну агресію проти України. Це встановлено, зокрема, Європейським судом з прав людини у рішенні від 25 червня 2024 року у справі «Україна проти Росії (щодо Криму)» [11].

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року дії Збройних Сил, політичного та військового керівництва росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, визнані геноцидом українського народу [12].

При визначенні того, чи поширюється на рф судовий імунітет у цій справі, Верховний Суд врахував таке:

– предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої фізичним особам, громадянам України, внаслідок смерті іншого громадянина України;

– місцем заподіяння шкоди є територія суверенної держави – України;

– шкода завдана агентами рф, які порушили принципи та цілі, закріплені в Статуті ООН щодо заборони військової агресії, вчиненої проти іншої держави – України;

– вчинення іноземною державою актів збройної агресії не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення закріпленого в Статуті ООН зобов’язання поважати суверенітет і територіальну цілісність іншої держави – України;

– за загальним правилом, встановленим національним законодавством України, шкода, завдана в Україні фізичній особі внаслідок протиправних дій будь-якої іншої особи (суб’єкта), може бути відшкодована за рішенням українського суду (за так званим принципом загального делікту).

Іншими словами, Верховний Суд виходить з того, що в разі застосування «деліктного винятку» будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною державою, зокрема російською федерацією, може бути розглянутий і вирішений судом України як належним та уповноваженим судом.

14. Таким чином, після початку війни в Україні у 2014 році суд України, розглядаючи справу, де відповідачем є рф, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі внаслідок збройної агресії російської федерації.

Крім того, після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що унеможливлює надсилання різноманітних запитів та листів до Посольства російської федерації в Україні із цієї дати у зв'язку з припиненням його роботи на території України. Також неможливо відправити кореспонденцію з України в російську федерацію через припинення поштового сполучення між країнами.

15. У своїх наступних рішеннях Верховний Суд навів додаткові аргументи щодо незастосування судового імунітету російської федерації [13, 14], які зводяться до зазначеного.

Збереження юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, надання державі імунітету в цивільному провадженні переслідує легітимну мету — дотримання міжнародного права для забезпечення принципу взаємної поваги та підтримання належних міждержавних відносин шляхом визнання суверенітету іншої держави.

Застосування судового імунітету російської федерації у справі про відшкодування завданої шкоди повинне мати легітимну мету, зокрема забезпечення дотримання приписів міжнародного права як засобу підтримання ввічливих і добросусідських відносин між державами.

Водночас збройна агресія росії проти України, здійснена з порушенням основоположних принципів і норм міжнародного права, зокрема Статуту ООН, міжнародно-правові злочини, вчинені її збройними силами в Україні, виключають, з ініціативи російської федерації, питання взаємної поваги та добрих відносин між країнами. Це суперечить законній меті застосування судового імунітету російської федерації, що обмежує право позивача на справедливий судовий розгляд.

Таким чином, звернення позивача до українського суду є єдиним ефективним засобом правового захисту, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму суть такого права.

16. Судовий імунітет російської федерації не застосовується в силу звичаєвого міжнародного права, кодифікованого в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їхньої власності (2004 р.)

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олєйніков проти Росії» (Oleynikov v. Russia), якщо національні суди підтримують юрисдикційний імунітет держави без будь-якого аналізу застосовних принципів звичаєвого міжнародного права, такі суди порушують право заявника на доступ до суду навіть у тих випадках, коли юрисдикційний імунітет може бути застосовний [15].

17. Верховний Суд також зазначив, що в питанні застосування державного імунітету від юрисдикції відповідні норми не можуть тлумачитися абстрактно або у відриві від встановлених фактичних обставин справи. Особливості та обставини кожної справи, а також фактори, що лежать в її основі, мають бути повністю враховані. У поданому випадку йдеться про позови про відшкодування збитків за протиправні дії, вчинені російською федерацією, за відсутності альтернативних способів відшкодування шкоди.

18. Збереження імунітету російської федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов'язаннями України у сфері боротьби з тероризмом.

Відповідно до статті 11 (1) Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму 2005 року [16], Україна вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для ефективного та пропорційного покарання за злочини, пов'язані з тероризмом.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про запобігання тероризму, Україна зобов'язана вживати необхідних заходів для захисту та підтримки жертв тероризму, вчиненого на території України.

Відповідно до статті 8 (4) Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, ратифікованої у 2002 році, Україна зобов’язана створити механізми компенсації жертвам злочинів, пов'язаних з тероризмом.

Тому застосування судового імунітету російської федерації та відмова у розгляді позову по суті у таких справах означатиме порушення Україною своїх міжнародно-правових зобов'язань відповідно до вищезгаданих конвенцій у сфері боротьби з тероризмом.

19. Таким чином, Верховний Суд наголосив, що судовий імунітет іноземної держави не може перешкоджати реалізації громадянами України права на доступ до суду у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, завданої агресією.

Отже, найвища судова інстанція в судовій системі України усунула правовий бар'єр у притягненні російської федерації до відповідальності за збройну агресію проти України та її громадян.

20. Ці нові правові висновки Верховного Суду є надзвичайно важливими для позовів про відшкодування екологічної шкоди. Відповідно до національної судової практики, право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному і може бути реалізоване як особисто громадянином, так і громадською організацією. Такий підхід гарантуватиме право на справедливий судовий розгляд у справах, пов'язаних з екологічними наслідками війни в Україні.

21. Цілком очевидно, що настав час змінити підходи в міжнародному праві до концепції судового імунітету держави. Національні суди України мають унікальний шанс зробити свій внесок у зміну міжнародно-правових підходів щодо судового імунітету держави, вирішуючи позови, пов'язані з війною в Україні, розв'язаною російською федерацією.

Вирішення питання судового імунітету держави-агресора має вирішальне значення для ефективного відшкодування екологічної шкоди, завданої війною в Україні. Відновлення природи є не лише нагальним питанням, але й важливим завданням в інтересах майбутніх поколінь.

Примітки:

1. Переклад резюме нідерландською: Фара Букель, асистент практики екологічного права, Центр екологічного та енергетичного права Гентського університету.

2. Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18

3. Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022

4. 71 млрд доларів збитків та 180 млн тонн викидів: на СОР29 Україна назвала масштаб шкоди природі за 1000 днів війни. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/71-mlrd-dolariv-zbytkiv-ta-180-mln-tonn-vykydiv-na-sor29-ukraina-nazvala-masshtab-shkody-pryrodi-za-1000-dniv-viiny

5. Стрілець Р. 120 мільйонів тонн викидів на рік. Війна Росії проти України віддаляє світ від кліматичної нейтральності. URL: https://interfax.com.ua/news/blog/937662.html

6. За два роки росіяни знищили понад 60 тис гектарів українських лісів. URL: https://novynarnia.com/2024/04/08/za-dva-roky-rosiyany-znyshhyly/

7. Подія 2023 року: підрив Каховської ГЕС та його наслідки для Херсонщини. URL: https://suspilne.media/kherson/647518-podia-2023-roku-pidriv-kahovskoi-ges-ta-jogo-naslidki-dla-hersonsini/

8. Що відомо про атаку 9 лютого? URL: https://lyuk.media/city/incineration-attack/

9. У Києві відбулася міжнародна конференція високого рівня United for Justice. United for Nature. URL: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/zakrittya-konferenciyi

10. Постанова Верховного Суду від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104086064

11. Рішення від 25.06.2024 у справі «Україна проти Росії (щодо Криму)» [ВП] - 20958/14 та 38334/18, рішення від 25.06.2024 [ВП]. URL: https://hudoc.echr.coe.int/ukr#{%22itemid%22:[%22001-235139%22]}

12. Постанова Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" від 14 квітня 2022 року № 2188-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2188-20

13. Постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104635312

14. Постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104635313

15. Рішення від 14.03.2013 у справі «Олейніков проти Росії» (заява №36703/04). URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-117124%22]}

16. Council of Europe Convention on the Prevention of Terrorism, Warsaw, 16.05.2005. URL: https://rm.coe.int/16808c3f55