Кому вигідна правова політика заохочення до ухилення від військової служби в умовах воєнного стану?
Нещодавно в Daily Exspress був опублікований матеріал з таким виразним заголовком: «Катастрофа для Путіна: понад 20 000 російських солдатів самовільно втекли з України».
Автор з посиланням на незалежне новинне агентство Mediazone зазначає про те, що з початку повномасштабного вторгнення в Україну з окупаційних військ дезертирували близько 20 тис. осіб, з яких більше 17 тис. засуджені та значна частина поповнила після судових рішень штурмові підрозділи «Штурм-Z».
Такий стан, на думку автора публікації, турбує командування на вищому рівні та свідчить про значні проблеми в упровадженні офіційної доктрини агресора щодо війни в Україні.
Як відомо, офіційна статистика про зареєстровані військові кримінальні правопорушення у силах оборони України та наслідки досудового розслідування доступна і свідчить, на жаль, про невирішені під час відсічі збройної агресії рф проти України правові проблеми, які мають загрозливий для військового правопорядку характер.
«Українське право» зверталося до зазначених проблем, акцентуючи увагу на необхідності виконання вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства щодо протидії військовим кримінальним правопорушенням загалом та щодо ухилень від військової служби зокрема, а також щодо створення та організації діяльності системи військової юстиції.
Тенденції правоохоронної діяльності щодо забезпечення військового правопорядку у силах оборони України в частині запобігання та протидії ухиленням від військової служби характеризуються такими офіційними статистичними показниками.
У 2022 році зареєстровано 6183 кримінальні правопорушення з ознаками самовільного залишення військової частини, місця служби (СЗЧ) та 3214 – дезертирств, вручено повідомлень про підозру щодо вчинення 1544 СЗЧ і 282 дезертирств, спрямовано до суду обвинувальних актів щодо 1359 СЗЧ і 150 дезертирств.
У 2023 році намітилась тенденція щодо росту кількості військових кримінальних правопорушень та суттєвого зниження ефективності діяльності правоохоронних органів, здійснення правосуддя у воєнній сфері. Зареєстровано 16555 СЗЧ, 7771 дезертирство, вручено повідомлень про підозру щодо вчинення лише 2239 СЗЧ і 171 дезертирства, спрямовано до суду незначна кількість обвинувальних актів - щодо 1919 СЗЧ, 116 дезертирств, у залишку на кінець року з числа зареєстрованих кримінальних правопорушень у правоохоронних органах перебувало 14323 СЗЧ, 7614 дезертирств.
2024 рік продемонстрував провал правової політики щодо запобігання та протидії ухиленням від військової служби, адже ріст цієї категорії кримінальних правопорушень набув ознак, які свідчать про некерованість ситуацією через нездатність ефективної діяльності неспеціалізованих правоохоронних органів, судів.
Офіційно внесено до статистичної звітності відомості про вчинення 66 240 СЗЧ та 23 209 дезертирств, вручено повідомлень про підозру щодо вчинення 7398 СЗЧ і 614 дезертирств, до суду спрямовано обвинувальних актів щодо 2147 СЗЧ і 263 дезертирств, а також – клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності щодо 3382 СЗЧ і 64 дезертирств. У залишку правоохоронних органів на кінець 2024 року з числа зареєстрованих у цьому році залишилось кримінальних проваджень щодо 59 249 СЗЧ і 22 649 дезертирств.
Зазначимо, що внаслідок змін до кримінального та кримінального процесуального законодавства органи досудового розслідування за процесуального керівництва прокурорів отримали можливість спрямовувати до суду клопотання про звільнення осіб, які вчинили ухилення від військової служби, від кримінальної відповідальності за умови їхнього добровільного повернення для проходження військової служби.
Принагідно нагадаємо, що 13 грудня 2022 року до ст.ст.69, 75 КК України були внесені законодавчі зміни, якими виключена можливість застосування до осіб, які вчинили самовільне залишення військових частин, місця служби, дезертирство в умовах воєнного стану, більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, або - звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як видно зі статистичних відомостей, значне посилення кримінальної репресії за ухилення від військової служби в умовах воєнного стану своєї мети не досягло та й не могло досягти, на переконання фахівців, оскільки не враховувало реалій, що стосуються проходження військової служби в умовах воєнного стану, ведення бойових дій.
Зміна вектору правової політики на протилежний - щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які ухилилися від служби, за умови їхнього добровільного повернення на військову службу, теж не враховує усіх обставин, що характеризують виконання військових обов’язків в умовах війни.
Законодавець, а слідом за ним практика діяльності правоохоронних органів, ніби запрошують осіб, які не бажають нести військову службу у надзвичайно складних умовах, до ухилення від військової служби, до самовільного залишення своїх підрозділів, місця служби на певний період, який може бути й значним, з подальшим поверненням на військову службу без застосування кримінальної відповідальності.
Підтвердженням такого висновку є статистика щодо вчинення ухилень від військової служби у поточному році ( статистичні відомості за 6 місяців). Зареєстровано 94 317 СЗЧ і 13 335 дезертирств, вручено повідомлень про підозру щодо вчинення 3 390 СЗЧ і 148 дезертирств, спрямовано до суду обвинувальних актів щодо 1031 СЗЧ і 48 дезертирств, а також клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності - щодо 1793 СЗЧ і 14 дезертирств, залишок кримінальних правопорушень на кінець першого півріччя 2025 року становить 91 271 СЗЧ і 13270 дезертирств, з числа тих, що зареєстровані у поточному році. Варто вказати, що з числа зареєстрованих у минулі роки у залишку правоохоронних органів перебуває ще близько 90 тис. СЗЧ та 12 тис. дезертирств.
Заходи щодо запобігання та протидії ухиленням від військової служби, які пропонує хаотично сформована та непослідовно реалізована правова політика, неспівмірні з важливістю завдань щодо забезпечення обороноздатності держави. Дивно, що системні рішення до цього часу не упроваджені, влада на усіх рівнях або ж не розуміє сутності самої проблеми, або ж слідує хибним шляхом, що запропонований, та має наслідком суттєве послаблення бойових спроможностей сил оборони України.
На риторичне питання, що містить заголовок, існує однозначна відповідь – такий стан повністю відповідає планам та замислу агресора! Вказані плани необхідно негайно зруйнувати, ухвалити законодавчі рішення щодо формування системи військової юстиції та упровадити комплекс заходів – від належно організованих мобілізаційних до підготовки та забезпечення виконання військовослужбовцями обов’язків в умовах бойових дій, прийняття вчасно законних та справедливих правових рішень стосовно осіб, які вчинили військові кримінальні правопорушення, насамперед, щодо тих, які ухилилися від військової служби.
Альтернативи щодо вирішення вказаних завдань не існує, окрім фахових, компетентних - військової поліції з відповідними повноваженнями, спеціалізованої військової прокуратури, військових судів за умов забезпечення надання військовослужбовцям відповідної безоплатної правничої допомоги.
Павло Богуцький для «Українського права»
