Про недопустимість доказів, якими є позапроцесуальні зізнання та розмови обвинуваченого з поліцією - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі №572/4907/24 сформулював правову позицію про недопустимість доказів, якими є позапроцесуальні зізнання та розмови обвинуваченого з поліцією.

ККС ВС у цій справі частково задовольнив касаційну скаргу засудженого, скасував ухвалу апеляційного суду, призначив новий розгляд справи у суді апеляційної інстанції та вказав, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що обвинувальний вирок ґрунтується, зокрема, на позапроцесуальному «зізнанні» обвинуваченого .

Вказані відомості легалізовано шляхом допиту в судовому засіданні працівника правоохоронного органу як свідка , який, заперечуючи тиск на засудженого, фактично відтворив зміст показань останнього, отриманих із порушенням належної правової процедури і повідомив, що обвинувачений зізнався йому в заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому.

Разом з тим засуджений послідовно стверджував, що саме в період спілкування із зазначеним працівником поліції до нього застосовувався психологічний тиск.

Посилання суду як на доказ винуватості обвинуваченого на показання працівника поліції з огляду на положення пункту 7 частини другої статті 97 КПК за своєю правовою природою не можуть відповідати критеріям допустимості та достовірності.

Стаття 3 Конвенції встановлює абсолютну заборону на будь-які форми примусу, що посягають на фізичну чи психологічну недоторканність особи. На відміну від інших положень, ця стаття не передбачає жодних винятків.

Держава не може обходити процесуальні гарантії, використовуючи позапроцесуальні розмови з поліцією як докази. Допит працівника правоохоронного органу про зміст таких бесід є недопустимим способом отримання доказів, оскільки це порушує право на захист.

Відповідно до вимог кримінального процесуального закону доказами є фактичні дані, отримані в передбаченому законом порядку та з дотриманням процесуальної форми.

Легалізація судами попередніх інстанцій позапроцесуального зізнання обвинуваченого, всупереч наявному конфлікту інтересів, є прямим порушенням принципу змагальності та конституційної гарантії особи не свідчити проти самої себе.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.