Щодо суб'єктів повідомлення адвокату про підозру та про наслідки порушення вимог ст. 481 КПК України - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі №283/1459/20 сформулював правову позицію щодо суб'єктів повідомлення адвокату про підозру та про наслідки порушення вимог ст. 481 КПК України.

ККС ВС у цій справі задовольнив частково касаційну скаргу, скасував ухвалу апеляційного суду, призначив новий розгляд справи у суді апеляційної інстанції та вказав, що за загальним правилом письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором (ч. 1 ст. 277 КПК України). Однак у ст. 276 цього Кодексу зазначено, що особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

За приписами ст. 480 КПК України адвокат належить до категорії осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, засуджений мав статус адвоката, що підтверджується відомостями з обвинувального акта, а також витягом з Єдиного реєстру адвокатів України , Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, посвідченням адвоката.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України письмове повідомлення про підозру адвокату, депутату місцевої ради, депутату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільському, селищному, міському голові здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.

Крім того, в п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що повідомлення про підозру адвоката може бути здійснено виключно прокурором області.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року (справа № 536/2475/14-к, провадження № 13-34 кс 19) зазначила, що повідомлення про підозру є системою процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами і способами. Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У цій же постанові вказано, що вручення процесуального документа (повідомлення про підозру), а також повідомлення і роз’яснення (за необхідності) прав підозрюваному є кінцевим етапом, яким завершується процедура здійснення повідомлення про підозру судді. Однак саме по собі вручення тексту повідомлення про підозру судді іншим суб’єктом за умови, що його було прийнято, перевірено, складено та підписано уповноваженим на це ст. 481 КПК України суб’єктом, не порушує гарантії суддівської незалежності. Подальше вручення такого документа не дає підстав вважати, що суб’єкт його вручення якимось чином впливає на реалізацію цієї гарантії.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, письмові повідомлення про підозру засудженому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, було здійснено заступником начальника слідчого відділу відділення поліції , за погодженням прокурора місцевої прокуратури, тобто особою, яка відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України не уповноважена здійснювати повідомлення про підозру адвоката.

Крім цього, вказані процесуальні дії здійснено з порушенням права на захист, а саме положень ч. 2 ст. 276, ст. 42 КПК України, оскільки лише через 6 місяців після повідомлення про підозру начальником слідчого відділу відділення поліції прийнято постанову про доручення призначити адвоката для здійснення захисту підозрюваного за призначенням.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.