Хто і чому в Україні проти військової юстиції ?

Військові стверджують, що на війні немає місця дилетантизму. Ба, більше – в армійському середовищі дилетанти є загрозою для армії та безпеки. Дилетантизм в забезпеченні обороноздатності призводить до трагічних результатів на полях битв, під час виконання бойових завдань, стає першою і невідворотною причиною поразок. Це правило стосується не лише підготовленості військових, їхньої фаховості. Це правило визначається усім устроєм воєнної організації держави. У 2012 році під час проведення реформи кримінально-процесуального законодавства ідеолог та очільник тієї реформи заступник Глави президентської адміністрації зробив першу гучну заяву, яка заголовком відобразилася на передовицях засобів масової інформації – військових прокуратур більше не буде. Чому так? Чому у державі, яка вперто не упроваджувала принцип верховенства права у кримінальному судочинстві ( і не лише у цьому судочинстві) з його численними проблемами, які зрештою значно збільшилися з урахуванням проведеної тієї недолугої реформи, реформатори визначили головною проблемою ліквідацію військових прокуратур? Сподіваюсь, що притомні юристи та не лише юристи розуміють глибину рішення, яке стало одним з досить вразливих для держави під час війни, що прийшла в Україну у 2014 році.

Не будемо розкривати усі проблеми, які постали перед командуванням та військами через знищення військових правоохоронних органів, військової прокуратури та військових судів. Важливо, що проблеми не вирішуються попри тривалі ( уже більше двох років ) зусилля фахівців у тому, щоб переконати владу відновити систему військової юстиції. Так у чому ж причина бездіяльності та, навіть, більше – активного спротиву? Хто і чому продовжує антидержавну справу знищення військової юстиції, призначенням якої є посилення військового правопорядку, зміцнення законності, забезпечення захисту військовослужбовців від будь-яких порушень їхніх прав та забезпечення невідворотності покарання за дії проти несення військової служби, проти забезпечення воєнної безпеки держави?

У ФБ поширений пост колишнього заступника Генерального прокурора України, який не був свого часу активним прихильником військової юстиції, оскільки це не було предметом його діяльності, з приводу вето Президента держави на зміни до чинного закону «Про прокуратуру» про надання статусу військовослужбовців працівникам Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері. Однак фаховість і розуміння завдань правоохоронної системи для цієї людини, яка десятки років життя віддала роботі у прокуратурі, не є проблемою, у тому числі – щодо розуміння завдань правоохоронної системи у воєнній організації держави.

Питання, поставлені перед суспільством, стосовно військової юстиції неодноразово та послідовно ставились на сторінках «Українського права», де з 2019 року міститься відкритий лист до очільників держави з обґрунтованим закликом – «Зупинити ліквідацію військових прокуратур!» То чому ж не зупинили ліквідацію військової прокуратури, а разом з нею – залишків військової юстиції, чому не відновлюється система військової юстиції, чому допускається внесення до Верховної Ради України законопроектів про військову прокуратуру, про Військову поліцію, які не витримують прискіпливих зауважень фахівців, які навмисно чи ненавмисно демонструють дилетантизм у питаннях правових засобів забезпечення обороноздатності держави, однак знають різні норми та положення Конституції України, законодавства, якими можна уміло маніпулювати у тому числі у таких випадках?

На ці питання потрібно давати аргументовану відповідь невідкладно – Україні потрібно зміцнювати спротив, потрібно забезпечувати усіма засобами, і через право також, обороноздатність, посилювати правовий захист військовослужбовців, давати відсіч у правовій війні добре підготовленому та підступному ворогові. Військова юстиція – це не на певний час, це – на віки державності, яку Україні необхідно нині відстояти у жорстокій війні.