Паралельний світ і світовий порядок
Руйнування ракетними обстрілами житлових будинків, вбивство цивільного населення, у тому числі дітей внаслідок таких обстрілів – це не спосіб ведення бойових дій. Це – акти терору та, водночас, воєнні злочини, які вчиняє російська федерація в Україні.
Чи є навмисними такі дії? Важко спростувати навмисний характер знищення житлових будівель разом з мешканцями у спосіб нанесення ракетних та артилерійських ударів. Російське керівництво та військове командування чудово розуміють злочинний характер своїх протиправних дій, які полягають у грубому порушенні норм міжнародного гуманітарного права, у вчиненні тяжких злочинів проти людяності, у порушенні законів і звичаїв війни, у вчинені відвертих актів терору.
Але розуміння не веде до каяття, а стає причиною вимислів, симулякрів – війна не є війною, агресія не є агресією, невибіркові ракетні та артилерійські обстріли не є ні невибірковими, ні взагалі обстрілами. Загибель мирного населення України не є загибеллю від дій агресора, а є наслідком самооборони українських військових частин і підрозділів.
І найголовніший симулякр – це мотив дій російських окупантів – не просто "денацифікація", а протидія українським "нацистам" та "фашистам". Без останніх фейкових визначень агресія рашистів втратила б внутрішній заряд активності, який ідеологічно підтримується у російському суспільстві.
Учасникам судочинства – адвокатам, прокурорам, а ще більше – суддям відомий прийом або ж спосіб захисту найбільш затятого злочинця – нічого протиправного не вчиняв, прокурор сфальсифікував справу, докази сфабриковані, адвокат не забезпечує належного захисту, а суддя, який приймає об’єктивне та справедливе рішення, – залежний від усіх та не здатний прийняти справедливого рішення по суті справи. Звідси висновок за логікою такого злочинця – відповідати мають усі, а він ні, тому – має отримати волю для подальшого існування у своєму власному, створеному на противагу реальному, паралельному світі.
Світ – навпаки, світ, створений хворобливою уявою хворих на практично невиліковну хворобу зомбованої великодержавною, шовіністичною пропагандою людей, свідомість яких залишилася на рівні сприйняття і рефлексії виключно симулякрів, таких далеких від істинного сприйняття та рефлексії реальних подій. Подібна хвороба неймовірно важко піддається лікуванню, адже потрібно змінити свідомість, що неможливо через глибинну інформаційну деформацію.
Паралельний світ формує свої правила, свої нормативи і ось ми спостерігаємо нові штампи російської пропаганди – постановочні кадри Бучі, воєнні злочини українських військових, своє наскрізь викривлене правосуддя, а далі – новий світовий порядок, зі своїм «міжнародним правом», норми якого стають все більш віддаленими від реально існуючих положень Статуту ООН, від напрацьованих світовим досвідом принципів і правил так важливих для мирного співіснування держав.
Прагнення встановити власний, паралельний існуючому світовий порядок засноване на викривленому розумінні цінностей у відносинах між людьми, а точніше – у відсутності загальнолюдських ціннісних критеріїв у таких відносинах, що трансформується у відносини між державами. Боротьба за участь у геополітичному лідерстві набула ознак параноїдальної поведінки і, на жаль, сприймається та оцінюється саме так – у справжньому його смислі, без симулякрів, лише незначною частиною російського суспільства.
Головна перешкода нині у побудові рашистського паралельного світового порядку – суверенна Україна і у цьому – трагедія українського народу, який має вистояти щоб бути українським народом, етнічною єдністю, яка має свою державність, та водночас –переконати не рашистів, а самих себе та увесь світ – у можливості зруйнувати заснований на демонічному уявленні нацистської зверхності, тепер – рашистської, паралельний світовий порядок.
Петро Ясен
