75-років ООН - 75 ключових документів Організації Об’єднаних Націй
В ознаменування 75-ї річниці ООН Організацією Об’єднаних Націй розпочато публікацію інформації про знаменні ключові документи, що відображають найважливіші події в історії ООН. ООН зазначає, що планує розповісти про 75-ть декларацій, конвенцій і угод ООН, які заклали основу діяльності всесвітньої організації і регулюючих сучасні багатосторонні відносини. Відкривають рубрику Статут ООН, Статут Міжнародного Суду і документи, які їм передували.
Прийнято вважати, що першим кроком до створення ООН стала Декларація, підписана в Сент-Джеймському палаці в Лондоні 12 червня 1941 року. Тоді уряди Австралії, Великобританії, Канади, Нової Зеландії і Південно-африканського союзу, а також уряди у вигнанні Бельгії, Греції, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Польщі, Франції, Чехословаччини Югославії і підписали союзницьку Декларацію, в якій говориться, що «єдина вірна основа міцного миру це - добровільна співпраця вільних народів у світі, в якому, звільнившись від загрози агресії, всі можуть користуватися економічною і соціальною забезпеченістю». Вони домовилися «працювати спільно, спільно з іншими вільними народами, як під час війни, так і під час миру».
Три місяці по тому був зроблений новий крок на шляху до створення міжнародної організації. Він став результатом історичної зустрічі президента США Франкліна Делано Рузвельта і прем'єр-міністра Великобританії Уїнстона Черчилля. 14 серпня 1941 року обидва лідера зустрілися на кораблі в Атлантичному океані і прийняли спільну декларацію, яка увійшла в історію під назвою «Атлантична хартія». Президент і прем'єр-міністр виклали своє бачення післявоєнного миру. Пізніше цей документ підписали їх союзники.
Слідом за Атлантичною хартією була прийнята Декларація ООН. Її підписали 1 січня 1942 року від імені США, Великобританії, СРСР і Китаю: Рузвельт, Черчілль, Литвинов і Цзи-вень. На наступний день до них приєдналися представники ще 22-х держав. Всі вони заявили про готовність докласти максимум зусиль для досягнення перемоги і не укладати сепаратного миру.
Через півтора року, 30 жовтня 1943 року на Конференції міністрів закордонних справ Великобританії, Радянського Союзу і Сполучених Штатів у Москві була прийнята Московська декларація з питання про загальну безпеку, в якій говориться «про необхідність створення в можливо короткий строк загальної міжнародної організації для підтримки міжнародного миру і безпеки, заснованої на принципі суверенної рівності всіх миролюбних держав, членами якої можуть бути всі такі держави, великі і малі».
Потім, на конференції в Думбартон-Оксі - приватному особняку в Вашингтоні - в жовтні 1944 року чотири держави (Великобританія, Китай, США і СРСР) виробили план створення міжнародної організації, який був представлений на вивчення і обговорення всіх урядів Об'єднаних Націй і народам всіх держав. У плані говорилося, що ООН буде складатися з Генеральної Асамблеї, Ради Безпеки, Економічної і Соціальної Ради та Міжнародного Суду.
Порядок голосування в Раді Безпеки був визначений у Ялті, в Криму на конференції, де Великобританію, США і СРСР представляли Черчилль, Рузвельт і Сталін. У ній взяли участь також міністри закордонних справ і начальники генеральних штабів цих трьох держав. 11 лютого 1945 р. у Ялті було оголошено про скликання Конференції в Сан-Франциско.
Раніше, в липні 1944 року в США була проведена Міжнародна конференція з валютно-фінансових питань (Бреттон-Вудська конференція). У Чикаго 7 грудня 1944 року було прийнято Конвенцію про міжнародну цивільну авіацію.
Всі ці події передували Конференції в Сан-Франциско, де 26 червня 1945 року підписано Статут ООН і Статут Міжнародного Суду. Ці документи набрали чинності 24 жовтня 1945 року.
У квітні - червні 1945 р. делегати від 50 держав на конференції в Сан-Франциско обговорювали і прийняли Статут ООН, який набув чинності 24 жовтня того ж року.
Статут ООН став одним з найважливіших міжнародно-правових актів, в якому закріплено принцип загальної поваги прав і свобод людини, а також визначені такі важливі завдання, як підтримання міжнародного миру і безпеки. У Статуті встановлено компетенцію основних органів ООН.
Невід'ємною частиною Статуту ООН став Статут Міжнародного Суду ООН, який визначає принципи судочинства у спорах між державами.
