Експерти ООН виявили серйозні порушення в ході розгляду справ, пов'язаних з конфліктом на сході України і в Криму

Незаконні затримання та утримання під вартою, затяжні судові процеси, відсутність доступу до адвоката, тортури і жорстоке поводження - лише деякі порушення прав людини, які відбувалися під час кримінального провадження і процесів, пов'язаних зі збройним конфліктом на сході України і в окупованому Криму. Про це повідомляють з Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ).

«Протягом більше шести років ми документуємо порушення прав людини в кримінальних справах у контексті конфліктів на сході України і в Криму. Ми закликаємо відповідальних за ці порушення припинити цю незаконну практику і забезпечити дотримання права на справедливий судовий розгляд для всіх людей», - заявила Матильда Богнер, глава Моніторингової місії ООН з прав людини на Україні.

Доповідь, представлена 27 серпня - це результат понад 1 300 детальних співбесід з жертвами і свідками порушень прав людини, моніторингу 1 280 судових засідань і вивчення понад 3 300 судових рішень та інших матеріалів.

Як повідомляють автори, на території, контрольованій урядом, вони мали безперешкодний доступ і в місця позбавлення волі, і на судові засідання. У східних районах України, які перебувають під контролем самопроголошених «республік», вони не змогли потрапити в місця утримання під вартою і мали обмежений доступ до «кримінального провадження», проте все ж задокументували 305 справ і здійснили моніторинг 71 «засідання». Що стосується Автономної республіки Крим і Севастополя, окупованих Російською Федерацією, то співробітники УВКПЛ не мають доступу на півострів, а тому не cмоглі здійснювати безпосередній моніторинг будь-яких засідань. Проте, їм вдалося задокументувати 106 справ у Криму.

Як підкреслюється в доповіді, на території, яка контролюється урядом України, поширені порушення права на свободу і особисту недоторканність, на правову допомогу, справедливий розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом без невиправданих затримок і права на ефективний правовий захист. Обвинувачених також примушували давати свідчення, що теж є порушенням.

Причому всі ці порушення відбуваються на всіх етапах кримінальних проваджень, пов'язаних з конфліктом, які знаходяться на розгляді української системи правосуддя, підозрюваним зазвичай інкримінують злочини проти основ національної безпеки України або окремі злочини проти громадської безпеки, в тому числі членство або зв'язок зі збройними групами.

Що стосується території, яка контролюється самопроголошеними «республіками», то там, стверджують автори, ні «законодавство», ні практика його застосування не забезпечують дотримання основних елементів права на справедливий судовий розгляд і супутніх прав людей, обвинувачених в «злочинах», пов'язаних з конфліктом .

А органи, які розглядають такі «справи», не є ні незалежними, ні неупередженими. Судочинство здійснюється в закритому режимі, затримані утримуються інкоммунікадо, не можуть вибрати адвоката і піддаються жорстокому поводженню і катуванням.

«Практика» превентивного затримання "і" адміністративного арешту "прирівнюється до утримання під вартою без зв'язку із зовнішнім світом і сприяє процвітанню тортур і жорстокого поводження, - підкреслила Матильда Богнер. - Таку практику необхідно негайно припинити. Міжнародне співтовариство, включаючи Російську Федерацію, має використовувати свій вплив на самопроголошені "республіки", щоб покласти край цим серйозним порушенням прав людини».

У Криму, як з'ясували експерти, які вивчили справи, пов'язані з конфліктом, «система правосуддя, що застосовується Російською Федерацією як окуповуюча держава, часто не забезпечувала захист права на справедливий судовий розгляд і порушувала гарантії належної правової процедури».

«Органи влади Російської Федерації в Криму повинні дотримуватися право на справедливий судовий розгляд згідно її зобов'язаннями як держави, що окуповує, передбаченими міжнародним гуманітарним правом і міжнародним правом прав людини», - підкреслила керівник Моніторингової місії ООН.

У доповіді містяться конкретні приклади тиску на адвокатів і суддів, примусу обвинувачених до визнання своєї провини, бездіяльності на скарги ув'язнених про жорстоке поводження і тортури. Його автори пропонують заходи, які дозволили б запобігти подальшим порушенням «права на справедливий судовий розгляд в ширшому контексті, а не тільки в кримінальних справах, пов'язаних з конфліктами».