Як запобігти геноциду: не ігноруйте сигнали тривоги

Повідомлення про геноцид завжди ставить людей в жах, але геноцид не відбувається на порожньому місці, йому передують численні сигнали тривоги: певні групи населення піддаються гонінням і насильству. Ці «попередження» слід вчасно розпізнати. Про це нагадав Генеральний секретар ООН у своєму посланні з нагоди Міжнародного дня пам'яті жертв геноциду.

9 грудня 1948 року прийнята Конвенція про попередження злочину геноциду і покарання за нього. Через 72 роки найскладніше як і раніше - вміти вчасно розпізнати ознаки близької трагедії, вважає глава ООН Антоніу Гутерреш.

«Безпомилковим попереджувальним сигналом [про ймовірність геноциду] - це поширення мови ворожнечі. Ми повинні більш ефективно протистояти будь-яким її проявам, - каже Гутерреш. - Компанії з розробки нових технологій і соціальні мережі повинні зіграти тут свою роль».

На думку глави ООН, велика відповідальність лежить також на релігійних лідерах і громадянському суспільстві. І уряди зобов'язані забезпечити простір для діяльності правозахисних організацій.

Генсек ООН переконаний, що вкрай важливо наявність в суспільстві дієвого механізму відповідальності за скоєні злочини: «Зв'язок між системною безкарністю і масовими злочинами абсолютно очевидна».

В ООН нагадують, що геноцид - це кульмінація санкціонованої ненависті, заохочувальною в тому чи іншому середовищі.

Згідно Міжнародного Суду і Міжнародного кримінального трибуналу по колишній Югославії, масові вбивства боснійських мусульман у Сребрениці, які скоювалися армією Республіки Сербської, є актом геноциду. Обложене місто повинно було стати притулком для людей з довколишніх сіл, які рятувалися від переслідувань. У 1993 році Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію, що вимагає від усіх сторін розглядати «Сребреніцу і її околиці як безпечну зону, в якій не повинно бути ніяких збройних нападів або будь-яких інших військових дій». Однак ці вимоги були проігноровані. ООН не змогла тоді запобігти цьому геноциду.

У 1994 році в Руанді за три місяці було знищено близько мільйона чоловік - представників народу тутсі, помірних, співчуваючих їм хуту і всіх тих, хто виступав проти геноциду.

На жаль, є і більш свіжі приклади того, що людство не позбулося загрози геноциду: в 2017 році в М'янмі жорстокому насильству піддалися сотні тисяч мусульман-рохінджа. Майже мільйон людей втекли до сусіднього Бангладеш.

А в 2014 році в Іраку бойовики «Ісламської держави», що захопили місто Синджар в Курдистані, провели систематичну кампанію з викрадення і винищення єзидів і представників інших меншин у цьому регіоні. Протягом декількох днів терористи стратили сотні чоловіків з числа єзидів і взяли в полон тисячі жінок і дітей. Бойовики використовували жінок як сексуальних рабинь, продавали їх на ринках. Близько трьох тисяч з них все ще знаходяться в полоні.