КАС ВС вказав, що є визначальним при вирішенні судом питання правомірності дій ДВС з приводу стягнення виконавчого збору з боржника

Управління ПФУ оскаржило до суду дії Управління ДВС щодо стягнення (списання) з рахунку 12800 грн. та просило стягнути з відповідача ці кошти.

Відповідно до обставин справи державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про зобов'язання УПФ призначити та виплатити особі пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (за 2013-2015 роки).

Постановою ДВС з боржника також стягнуто виконавчий збір у розмірі 12800 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позову. Суди зазначили, що стягнення виконавчого збору є обов'язком державного виконавця і останній при здійсненні примусового виконання виконавчого документу діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та в межах наданих йому повноважень.

УПФ не погодилось з рішеннями судів, оскільки судами не взято до уваги ту обставину, що УПФ виконало судове рішення до відкриття виконавчого провадження, а тому були відсутні підстави для стягнення з боржника виконавчого збору і виконавче провадження підлягало закінченню. Крім того, скаржник наголошував, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів, яким є пенсія.

ВС скасував судові рішенні та направив справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ВС зазначив про те, що відповідно до частині 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону №1404-VIII, за умови, що примусове виконання рішення передбачає його справляння, є обов'язком державного виконавця.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII Закону виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

ВС вказав на те, що виконавчий лист стосується виконання судового рішення, що має зобов'язальний характер, а тому вказані норми Закону №1404-VIII до спірних правовідносин не застосовуються.

Також суд звернув увагу на те, що факт виконання боржником судового рішення до винесення державним виконавцем постанови про відкриття провадження з його виконання не впливає на необхідність зазначення у такій постанові про стягнення з боржника виконавчого збору.

Поряд з цим стягнення виконавчого збору з боржника у разі виконання ним судового рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не здійснюється і виконавче провадження підлягає закінченню з підстав, передбачених пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на зазначене, ВС вказав, що з'ясування судами обставин щодо факту і моменту виконання боржником судового рішення, примусове виконання якого здійснюється в межах певного виконавчого провадження, є визначальним при вирішенні судами питання правомірності дій органу державної виконавчої служби з приводу стягнення виконавчого збору з боржника.

УПФ наполягаючи на самостійному виконанні судового рішення, не подали докази на підтвердження самостійного виконання ним судового рішення до відкриття виконавчого провадження під час розгляду справи судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції витребував матеріали виконавчого провадження, в яких було наявне розпорядження УПФ про перерахунок пенсії, на яке позивач посилається як на підтвердження тієї обставини, що судове рішення було виконане ним до моменту відкриття виконавчого провадження, але суд апеляційної інстанції не надав оцінки такому розпорядженню (постанова від 30.07.2018 у справі № 750/7003/17).