ККС висловився щодо вимог до пред`явлення особи для впізнання

Відповідно до вироку суду особу було визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. З вироком суду погодився і суд апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі захисник зазначав, зокрема, про недопустимість протоколу пред`явлення для впізнання за участю свідка та протоколу слідчого експерименту за участю особи, які отримано з порушенням вимог КПК.

Так, захисник вказував на те, що слідчий всупереч вимог ч. 6 ст. 228 КПК належним чином не аргументував проведення пред`явлення особи для впізнання саме за фотознімками, а не безпосередньо самої особи.

Суд касаційної інстанції відхилив аргументи сторони захисту.

Суд касаційної інстанції зазначив, що згідно з ч. 6 ст. 228 КПК за необхідності впізнання може проводитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті.

Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред`явленні особи для впізнання.

ККС зауважив, що жодних імперативних вимог щодо пред`явлення для впізнання виключно безпосередньо самої особи, а не її фотознімків законодавством не передбачено, так само й обов`язковість обґрунтування слідчим необхідності проведення впізнання саме за фотознімками.

Тому ВС дійшов висновку, що суди обох інстанцій обґрунтовано визнали фактичні дані, отримані за результатами проведення особи для впізнання за фотознімками, допустимими доказами у справі, а тому доводи скаржника про протилежне є необґрунтованими (постанова від 26.11.2020 у справі № 742/2200/19).