Недопустимість доказів, отриманих з порушенням підслідності - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі №563/1118/16-к сформулював правову позицію щодо недопустимості доказів, отриманих з порушенням підслідності.

ККС ВС залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, відхилив доводи прокурора у касаційній скарзі та вказав, що обов`язок доказування обставин, передбачених
ст. 91 КПК, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.

Відповідно до вимог ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення

Докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином.

Згідно зі ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, у тому числі шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Тобто здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.