Примусове відчуження транспортного засобу юридичної особи в умовах воєнного стану є реквізицією, обгрунтованість заходів якої не належить до предмету оцінки власника майна - КГС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 925/323/24 сформулював правовий висновок щодо примусового відчуження транспортного засобу юридичної особи та обгрунтованості доводів власника майна щодо захисту свого права.

КГС ВС погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволені позову, та вказав, що за правовою природою примусове відчуження майна у власника в умовах воєнного стану є реквізицією. Як у доктрині приватного права, так і в судовій практиці усталеним є підхід, що:

- під реквізицією варто розуміти примусове оплатне відчуження майна державою у власника при існуванні надзвичайних обставин на підставі та в порядку, встановленому законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості або без такого;

- реквізиція застосовується за надзвичайних обставин, які вимагають негайних дій, вона провадиться в позасудовому (адміністративному) порядку за рішенням органів державної влади інших цивільних прав), розв`язання якої відбувається на користь публічного інтересу;

- залежно від підстав проведення реквізиції, існує два її види: реквізиція за надзвичайних обставин (частина 1 статті 353 ЦК України); реквізиція в умовах воєнного або надзвичайного стану (частина 2 статті 353 ЦК України). Відмінність між реквізицією (частина 1 статті 353 ЦК України) та реквізицією в умовах надзвичайного чи воєнного стану (частина 2 статті 353 ЦК України) полягає у моменті відшкодування вартості майна;

- право вимагати повернення майна обумовлюється наявністю в особи статусу «колишнього» власника. За допомогою такої конструкції законодавець створює передумови для охорони інтересів приватних осіб.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що правовою підставою набуття державою права власності на спірний транспортний засіб є спірний наказ та акт про примусове відчуження або вилучення майна, які оформлені належним чином та з дотриманням встановленої законом форми; вилучення майна відбулося за попередньою згодою КМВА та із визначенням суми компенсації власнику вартості цього майна.

КГС ВС визнав обгрунтованими висновки судів про те, що майно позивача відчужено з дотриманням приписів законодавства України, уповноваженим на те органом (військовим командуванням), тому відсутні підстави для витребування у Військової частини спірного транспортного засобу на користь колишнього власника.

Звертаючись до власних висновків в постанові від 24.07.2024 у справі № 910/12423/22 (які були враховані і судом апеляційної інстанції), Верховний Суд зазначає, що скаржник не є суб`єктом, який вправі оцінювати дії держави в умовах воєнного стану, зокрема їх необхідність, доцільність, ефективність, окреслювати оптимальні шляхи досягнення державою матеріально-технічного результату тощо.

Реалізуючи надані законом повноваження, держава в особі компетентних органів самостійно визначає перелік заходів, що підлягають застосуванню задля забезпечення обороноздатності та національної безпеки.

Власник реквізованого майна може обґрунтовувати незаконність, непропорційність вжитих державою заходів, відсутність суспільного (публічного) інтересу, однак не надавати оцінку їх дієвості, зокрема в умовах відсутності повного обсягу інформації (конфіденційна, таємна, службова інформація).

З повним текстом постанови КГС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.