Щодо порядку доведення недостовірності / достовірності інформації, поширеної суб’єктами у сфері медіа в умовах війни та допустимості доказів - КГС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/7750/22 сформував правовий висновок щодо порядку доведення недостовірності / достовірності інформації, поширеної суб’єктами у сфері медіа в умовах війни та допустимості доказів.

КГС ВС залишив у силі постанову суду апеляційної інстанції у цій справі про відмову у задоволенні позову та вказав, що при вирішенні спору про визнання недостовірною та спростування інформації підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору має бути встановлено не лише наявність підстав визнання недостовірною та спростування інформації, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

КГС ВС також зазначив, що скаржники визначають окремо таку підставу касаційного оскарження, посилаючись на те, що частину обставин суд апеляційної інстанції нібито встановив на підставі недопустимих доказів. Водночас цей аргумент не обґрунтовують з посиланням на норми чинного законодавства, чітко не визначають, які порушення було допущено в розумінні статті 77 ГПК України, яка визначає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер.

Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.

Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Натомість скаржники взагалі не обґрунтували, яким чином було порушено статтю 77 ГПК України, що регулює питання достовірності доказів, не вказали, який закон порушено при отриманні доказів, на основі яких суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають значення для справи.

З повним текстом постанови КГС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.