Суд може виключити житло з переліку майна, яке підлягає конфіскації - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі №489/5087/20 сформував правовий висновок щодо виключення житла з переліку майна, яке підлягає конфіскації, за наявності обставин, які свідчать що це становитиме надмірний тягар для засудженого та його близьких.

За вироком районного суду у цій справі особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 2 ст. 146 КК - на строк 4 роки;
- за ч. 2 ст. 186 КК - на строк 5 років;
- за ч. 2 ст. 187 КК - на строк 7 років 2 місяці із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ч. 2 ст. 189 КК - на строк 6 років;
- за ч. 2 ст. 289 КК - на строк 6 років без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України особі призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Апеляційний суд вирок місцевого суду залишив без змін.

У касаційній скарзі посилання захисника зводилися до того, що суд призначаючи покарання у виді конфіскації майна, не врахував, що будинок, власником якого є засуджений, був придбаний за кошти його батька, коли йому було лише сім років, там прописані його матір, сестра і її малолітні та неповнолітні діти і у випадку його конфіскації останні залишаться без житла.

Наведені у касаційній скарзі захисника доводи, які за змістом аналогічні доводам апеляційної скарги, були предметом перевірки під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

ККС ВС вказав, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам захисника і переглядаючи вирок місцевого суду залишив його без змін.

Апеляційний суд, зазначив, що конфіскація майна, як будь-яке покарання, є мірою державного примусу, що обмежує право власності та застосовується для досягнення встановлених законом цілей покарання та індивідуалізації покарання, при цьому конфіскація майна, як вид кримінального покарання, відноситься до числа додаткових покарань, що зумовлює певні особливості в застосуванні та виконанні цього виду покарання.

Також суд послався на те, що призначивши покарання за ч. 2 ст. 187 КК у виді позбавлення волі, місцевий суд призначив також додаткове покарання у виді конфіскації всього майна, тобто покарання, передбачене санкцією цієї статті, та яке є обов`язковим.

ККС ВС натомість зауважив, що з матеріалів кримінального провадження, зокрема документів долучених захисником до апеляційної скарги, вбачається, що будинок був придбаний у 2000 році, батьком засудженого. Там прописані його матір, 1973 року народження і сестри,1990 року народження, відповідно, 2008 року народження та 2010 року народження, неповнолітні особи 2011 року народження, 2014 року народження, 2016 року народження, 2020 року народження.

Будь-які відомості про те, що цей будинок не є єдиним житлом винного матеріали кримінального провадження не містять.