КЦС нагадав, хто може оспорювати виконавчий напис нотаріуса щодо іпотечного майна

Позивач звернулась до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Особа зазначала, що вона перебуває в зареєстрованому шлюбі, за час якого її чоловік набув у власність майно, яке в силу положень статті 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя. Державним виконавцем відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса, згідно з яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно, яке було передано в іпотеку відповідно договору іпотеки.

Позивач покликалась на те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, та безспірності характеру правовідносин сторін.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про необхідність задоволення позовних вимог, оскільки при вчиненні виконавчого напису нотаріус не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, та безспірності характеру правовідносин сторін.

З такими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився Касаційний цивільний суд, який судові рішення скасував, а у задоволенні позову відмовив.

Суд касаційної інстанції нагадав, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд зазначив, що правовідносини у даній справі виникли з приводу законності вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Судами встановлено, що боржником за кредитним договором із банком є товариство, в забезпечення виконання зобов`язань якого чоловік позивача уклав договір іпотеки, згідно якого передав в іпотеку банку належне йому нерухоме майно. Тому правовідносини щодо вчиненого виконавчого напису виникли між кредитором, боржником та іпотекодавцем, які вчинений виконавчий напис не оспорювали. А позивач як дружина іпотекодавця надала згоду на передачу майна в іпотеку, що не оспорює.

КЦС зазначив, що, задовольняючи такі позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходили із того, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не переконався у безспірності суми кредитного боргу, проте не врахували, що позивач не є стороною кредитного та іпотечного договорів, а сторони за договорами - кредитор, боржник та іпотекодавець не заперечують та не оспорюють вчинення виконавчого напису нотаріуса, у тому числі й з огляду на розмір боргу.

З урахуванням встановлених обставин та відсутності у позивача статусу іпотекодавця спірного майна, згоду на передачу якого в іпотеку вона надала при укладенні договору іпотеки, КЦС дійшов висновку, що правових підстав вважати, що вчиненим виконавчим напису будь-яким чином порушуються права чи інтересу позивача, які підлягають судовому захисту, немає (постанова від 01.04.2020 у справі № 200/13852/17).