КЦС ВС висловився щодо належного відповідача у спорі про поновлення на роботі

Позивач звернувся до суду з позовом до директора школи про поновлення на роботі.

У позові позивач зазначав, що його було звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строку строкового трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України. Позивач посилався на те, що відповідно до трудового законодавства він має право на щорічну основну оплачувану відпустку пропорційно до відпрацьованого ним часу. Позивач повідомляв відповідача про те, що він не потребує грошової компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку, а бажає отримати саме відпустку, строк якої зараховується до стажу роботи. Таким чином, на переконання позивача, строковий трудовий договір підлягав продовженню на строк відпустки. Проте директор школи відмовила позивачу у наданні відпустки, трудовий договір з ним не продовжила та незаконно звільнила його з роботи.

Суди першої та апеляційної інстанції у задоволенні позову відмовили.

Суди виходили з того, що надання відпустки працівнику, який звільняється у зв`язку із закінченням строку трудового договору, врегульовано частиною другою статті 3 Закону України «Про відпустки». Вказана норма передбачає виключно можливість надання роботодавцем відпустки працівнику з перевищенням строку його трудового договору, проте не встановлює прямого обов`язку для роботодавця надавати таку відпустку. Тому відмова роботодавця надати позивачу відпустку, яка повністю перевищує строк укладеного з ним трудового договору, не суперечить трудовому законодавству та не порушує трудових прав позивача.

Також суди зазначили, що директор школи не є належним відповідачем у справі, оскільки позивач працював вчителем німецької мови за строковим трудовим договором, укладеним зі школою, від імені якої діяла директор. Отже, спірні трудові правовідносини у позивача виникли сааме з юридичною особою.

Касаційний цивільний суд ВС скасував судові рішення та провадження у справі закрив.

КЦС ВС зазначив, що аналіз змісту позовних вимог свідчить про те, що позовні вимоги спрямовані до директора як до посадової особи школи, та стосуються її професійної діяльності. Жодних позовних вимог до відповідача як фізичної особи, позовна заява не містить. При цьому трудовий спір у позивача виник із саме роботодавцем. Тому, оскільки школа є юридичною особою - самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах, а позовні вимоги у цій справі пред`явлені до її посадових осіб, то саме вона має відповідати за цим позовом.

ВС зауважив, що особа, визначена позивачем, не може бути відповідачем у цій справі як фізична особа, наділена процесуальною дієздатністю, оскільки є посадовою особою школи, тобто юридичної особи, від імені якої вона діяла у відносинах з позивачем (постанова від 12.01.2022 у справі № 592/6904/21).