КЦС висловився щодо компенсації за порушення права на виконання судового рішення як заходу відповідальності держави

Позивач просив суд стягнути з Держави України в особі ДКС України на його користь 50 000,00 грн моральної шкоди, заподіяної незаконною бездіяльністю прокуратури, яка полягала у незабезпеченні законності виконавчого провадження щодо виконання вироку суду, який стягнув на користь позивача 65 625,00 грн як відшкодування матеріальної шкоди та 3 000,00 грн як відшкодування моральної шкоди

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Суди дійшли висновку, що позивач не надав належних і допустимих доказів, які би вказували на наявність фактів завдання йому моральної шкоди, протиправності відповідних дій відповідачів і причинного зв`язку між зазначеними фактами та негативними наслідками, які настали; позивач пов`язує факт завдання йому моральної шкоди з неналежним реагуванням на його звернення та незгодою зі змістом відповідей прокуратури, які не свідчать про беззаперечне завдання позивачеві моральної шкоди та які можна перевірити й оскаржити у встановленому законом порядку.

Касаційний цивільний суд ВС не погодився з висновками судів попередніх інстанцій та стягнув на користь позивача з держави Україна в особі Державної казначейської служби України в рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000,00 грн.

КЦС вказав, що з урахуванням комплексного аналізу статей 3, 15, 16, 23, 1167 ЦК України компенсація за порушення права на виконання судового рішення у розумний строк як захід відповідальності держави має на меті відшкодування заподіяної немайнової шкоди фактом порушення процедурних умов, що забезпечують реалізацію цього права упродовж розумного строку, незалежно від наявності чи відсутності вини органів, на які покладено обов`язок щодо виконання судових актів, інших державних органів та їх посадових осіб, хоча законом у цьому випадку передбачена умисна форма вини особи, що завдала моральної шкоди.

А, розглядаючи вимоги про компенсацію, суд встановлює факт порушення права на виконання судового рішення в розумний строк, виходячи зі змісту судових актів та інших матеріалів справи з урахуванням правової та фактичної складності справи, поведінки заявника, ефективності та достатності дій суду або судді, що здійснюються з метою своєчасного розгляду справи, ефективності та достатності дій органів, організацій або посадових осіб, на які покладено обов`язок щодо виконання судових актів, характер дій та діяльності, спрямованих на своєчасне виконання судового акта, загальної тривалості провадження у справі і виконання судового акта.

ВС зауважив, що сам факт порушення права на виконання судового акта в розумний строк свідчить про заподіяну немайнову шкоду (порушення права на судовий захист), а її відшкодування не залежить від вини органу або посадової особи. Особа, яка звернулася із заявою про компенсацію, не повинна доводити наявність цієї шкоди. Встановлення факту порушення права на виконання судового акта (рішення) в розумний строк є підставою для присудження компенсації.

Суд зазначив, що дії органів, організацій або посадових осіб, на яких покладено обов`язки з виконання судового акта, визнаються достатніми й ефективними, якщо вони здійснюються з метою своєчасного виконання такого акта. При цьому необхідно враховувати, зокрема, своєчасність видачі належним чином оформленого виконавчого документа, направлення його судом або стягувачем до органу, організації або посадовій особі, на яких покладено обов`язки щодо виконання судових актів, а також з`ясовувати, чи не викликана затримка у видачі або направленні виконавчого документа поведінкою заявника, наприклад шляхом ненадання ним реквізитів банківського рахунка.

Не можуть розглядатися як підстава, яка виправдовує порушення розумних строків виконання судового акта, обставини, пов`язані з організацією роботи органів і посадових осіб, які виконують судові акти.

Верховний Суд зазначив, що відповідач належить до суб`єктів, які завдають шкоду, характер правовідносин свідчить про те, що права позивача - фізичної особи порушені протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Оцінюючи обставини справи та характер спірних правовідносин у їх сукупності, а також невиконання рішення суду про стягнення грошових коштів понад 22 роки, Верховний Суд дійшов висновку, що в цьому випадку моральна шкода має бути відшкодована у сумі 25 000,00 грн. (постанова від 27.08.2020 у справі № 344/303/16-ц).