КЦС висловився щодо виконання судового рішення за допомогою заходів, які прямо ним не передбачені

Особа звернулася до суду зі скаргою на неправомірні дії приватного виконавця.

Відповідно до рішення суду з особи у рахунок погашення заборгованості за кредитом було звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою вирішено звернути стягнення на її доходи, які вона отримує. Після чого постановою приватного виконавця виконавче провадження закінчено у зв`язку з його фактичним виконанням у повному обсязі.

Заявниця зазначала, що постанова приватного виконавця про звернення стягнення на її доходи порушує її права та є неправомірною, оскільки рішення суду могло виконуватись тільки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, а не шляхом звернення стягнення на її заробітну плату.

Крім того, зазначала, що з огляду на чинність мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», постанова про звернення стягнення на її заробітну плату є неправомірною та виконана приватним виконавцем з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки не могла бути примусово виконаною.

Суд першої інстанції залишив скаргу без задоволення.

Суд зазначив, що наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, так як застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та непоновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.

Суд апеляційної інстанції погодився та також зазначив, що заявниця не була власником предмета іпотеки, не проживала у квартирі, що є предметом іпотеки за кредитним договором, на належне їй майно не зверталось стягнення у процесі примусового виконання виконавчого листа, крім її заробітної плати, а тому вона не є тією особою, на яку може розповсюджуватись встановлена пунктом 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборона примусово стягувати інше майно боржника.

Касаційний цивільний суд ВС скасував судові рішення, а скаргу задовольнив.

Суд виходив з того, що згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

А суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що приватний виконавець самовільно без дотримання, встановленого статтею 435 ЦПК України, порядку фактично змінив спосіб виконання рішення суду.

Посилання судів на те, що кредитор має право на інший спосіб захисту свого порушеного права ВС визнав безпідставними, так як кредитор такого позову не пред'являв.

Також ВС вказав на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що звернення стягнення на предмет іпотеки є відмінною вимогою від вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, адже порядок задоволення вимог іпотекодержателя, врегульовано спеціальною нормою - статтею 33 Закону України «Про іпотеку», а не загальними нормами ЦК України, які регулюють відносини, пов`язані з основним зобов`язанням.

ВС зауважив, що намагання приватного виконавця забезпечити виконання судового рішення за допомогою заходів, які прямо не передбачені судовим рішенням, та без дотримання, встановленого статтею 435 ЦПК України, порядку зміни способу виконання рішення суду є втручанням у право боржника на мирне володіння майном, тобто порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

ВС наголосив, що ніщо не перешкоджало: 1) кредитору, який вважав, що судом невірно визначено спосіб захисту цивільного права - звернення стягнення на предмет іпотеки, замість стягнення кредитної заборгованості, звернутися до суду з новим позовом; 2) приватному виконавцю у порядку статті 271 ЦПК України звернутися до суду за роз'ясненням порядку виконання судового рішення, але самому не змінювати зміст рішення суду при його виконанні (постанова від 10.02.2021 у справі № 2-412/10).