КЦС висловився щодо визнання недійсним кредитного договору, укладеного неповнолітнім

Позивач звернулася до суду з позовом до банку про визнання недійсним договору. Особа покликалась на те, що з метою перерахування коштів за навчання в університеті нею було укладено угоду про відкриття рахунку в банку. Їй повідомили, що такий рахунок може бути відкритий лише після оформлення анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, але не повідомили, що оформленням такої анкети-заяви, вона фактично укладає договір кредиту. При цьому, згода її батьків на оформлення такої анкети-заяви не надавалася.

Згодом до неї банком було пред`явлено позов про стягнення заборгованості в сумі 13 205,99 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 258,61 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом - 8 642,33 грн, заборгованості за пенею та комісією 3 200 грн, а також штрафи: штраф фіксована частина - 500 грн, штраф процентна складова - 605,05 грн.

Позивач покликалась на те, що, оскільки станом на момент укладення договору вона була неповнолітньою, банк порушив вимоги статті 32, 222 ЦК України, а саме - щодо укладення правочинів неповнолітніми особами лише за згодою батьків та прийняв від неї анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у банку і встановив їй ліміт на кредит в розмірі 300 грн. Згода батьків на отримання кредиту не надавалась, оскільки ні вона, ні її батьки не потребували від банку жодних коштів.

Позивач зазначала, що про існування саме кредитного договору вона дізналася лише з позову банку у 2016 році. Оскільки позивач вважала, що користується лише коштами, які на її рахунок перераховували її батьки, то і не здогадувалася про існування заборгованості перед банком.

Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд зазначив, що характер кредитних правовідносин, які є досить складними і передбачають обов`язок позичальника регулярно в обов`язковому порядку вносити кошти на погашення кредиту, сплати відсотків та комісії, матеріальну відповідальність за порушення строків грошових платежів, незважаючи на порівняно незначний розмір кредиту не дає підстав віднести кредитний договір до дрібних побутових правочинів, а тому відповідно до вимог закону у разі, коли позичальником є неповнолітня фізична особа, кредитний договір з нею може бути укладений лише за згодою її батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Апеляційний суд вирішив, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення. Суд зазначив, що оскільки, оспорюваний правочин був вчинений неповнолітньою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків, спірний договір підлягає визнанню недійсним лише в частині встановлення позивачу послуги з надання кредитного ліміту. В іншій частині цей договір будь-яких прав позивача не порушує, а тому відсутні передбачені законом підстави для визнання його недійсним в цілому, як помилково вважав суд першої інстанції.

Проте Касаційний цивільний суд дійшов висновку про відмову у позові.

ВС зазначив, що згідно з частиною першою статті 221 ЦК України правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні.

Суд нагадав, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року у справі № 607/4359/15-ц (провадження № 61-29442св18) зазначено, що: «відповідно до статті 222 ЦК України правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього кодексу. Вказаний правочин може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи. Частиною першою статті 221 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. Батьки позивача, дізнавшись про вчинення угоди № 106 від 01 вересня 2007 року, протягом одного місяця не заявили претензії позивачу. Тобто, в силу приписів частини першої статті 221 ЦК України, вказаний правочин вважається ними схваленим».

ВС роз’яснив, що тлумачення статті 222 ЦК України свідчить, що:

- правочин який вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів) чи піклувальника конструюється як оспорюваний;
- правочин, який вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів) чи піклувальника, може бути схвалений;
- схвалення правочину, вчиненого неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, має місце, якщо батьки (усиновлювачі) чи піклувальник дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні правочину. Тобто схвалення правочину припускається, якщо батьки (усиновлювачі) чи піклувальник довідавшись про правочин не заявили претензію іншій стороні;
- по своїй суті схвалення правочину виключає можливість задоволення позову про визнання правочину вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів) чи піклувальника недійсним.

З огляду на те, що у цій справі позивач не довела, що: батьки (усиновлювачі) чи піклувальник дізнавшись про вчинення правочину, протягом одного місяця заявили претензії банку; оспорюваним правочином порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду з позовом про визнання оспорюваного правочину недійсним, ВС дійшов висновку про відмову у позові (постанова від 08.04.2020 у справі № 303/5942/17)