Обставини, що підлягають доказуванню під час розгляду позову про відшкодування шкоди внаслідок смерті потерпілого - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі № 389/4400/23 сформулював правову позицію щодо обставин, які підлягають доказуванню під час розгляду позову про відшкодування шкоди внаслідок смерті потерпілого.

ККС ВС у цій справі скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення цивільного позову, призначив новий розгляд справи у цій частині у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства та вказав, що ст. 27 Закону № 1961-IV визначено, що страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, виключно лише на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК .

За змістом абз. 1 ч. 1 ст. 1200 ЦК у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Частиною 2 вказаної правової норми передбачено, що особам, визначеним у пунктах 1–5 ч. 1 цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання її майна, інші доходи не забезпечують прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.

Вказана обставина в ході судового розгляду має бути підтверджена належними і допустимими засобами доказування.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.